Увага зосереджується на ДІЯЛЬНОСТІ видатних українського письменника, вченого, державного діяча М. Рильського. Особливо цікавіло поета «Слово о полку Ігоревім», переклад которого відзначається максимальним Наближення до орігіналу, як за змістом, так и за стилем. Взірцем перекладацької майстерності є переклад «Пана Тадеуша» А. Міцкевича. Досконалі такоже переклади з французької від класики XVII ст.до поезій Верлена. З ангійської ВІН переклав почти Всього В. Шекспіра, з російської «Євгенія Онєгіна» О. Пушкіна, та ін твори.

Анотація наукової статті по ветеринарним наук, автор наукової роботи - Рева Л. Г.


«Максим Рильський - дослідник безцінного і нетленножівого спадщини зарубіжної літератури»

Увага зосереджується на діяльності М. Рильського. Особливо цікавило поета «Слово о полку Ігоревім», переклад якого відрізняється максимальним наближенням до оригіналу, як за змістом, так і за стилем. Зразком перекладацької майстерності є переклад «Пана Тадеуша» А. Міцкевича. Досконалі також переклади з французької від класики XVII в. - до поезій Верлена. З англійської він перевів майже всього В. Шекспіра, з російського - «Євгенія Онєгіна» О. Пушкіна, і інші твори.


Область наук:

  • ветеринарні науки

  • Рік видавництва: 2010


    Журнал

    Світова література на перехресті культур і цивілізацій


    Наукова стаття на тему 'МАКСИМ Рильського - дослідник БЕЗЦІННОЇ І НЕТЛІННОЖІВОЇ СПАДЩИНИ зарубіжної літератури'

    Текст наукової роботи на тему «МАКСИМ Рильського - дослідник БЕЗЦІННОЇ І НЕТЛІННОЖІВОЇ СПАДЩИНИ зарубіжної літератури»

    ?УДК: 821.161.2.03.09

    Рева Л. Г.,

    кандидат фтолопчніх наук, науковий сглвроб ^ ник НацюнальноТ бiблiотека УкраТні iM. В 1. Вернадського НАН УкраТні

    максим Рильський - досл1днік безц1нно1 i нетл1нножіво1 спадщини заруб1жно1 л1тературі

    19 березня 2007 р. віповнілось бі 112 ромв вщ дня народження видатних украТнського письменника, вченого, державного дiяча М.Т. Рильського.

    Постiйну плiдну дослщніцьку роботу творчостi поета i вченого проводити 1нстітут лгтературі iменi Тараса Шевченка, 1нстітут мистецтво-знавства, фольклору та етнографії iM. М. Т. Рильського, Державний лiтературно-меморiальній музей М. Т. Рильського. У 1983-1990 рр. Вийшла двадцятітомне зiбрання творiв М. Рильського, куди увшшло почти все з его Довголіт ^ него доробки, у тому чи ^ твори, якi за життя письменника НЕ ​​відаваліся, упершись опублiкована епiстолярна его спадщина.

    Вiдомi монографiчнi дослiдження творчостi М. Т. Рильського -I. К. Бтодща «Поетична мова Максима Рильського» (1965), Г. Д. Вервеса «Максим Рильський у колi слов'янських пое ^ в» (1972), Л.М. Новиченка «Поетичний свiт Максима Рильського» (1980), С. А. Кріжашвського «Максим Рильський» (1985), ктька книжок спогадiв та бiблiографiчніх покажчікiв, а такоже чисельні статп, Йому прісвячеш, среди якіх одна з найперш - О. I. Бiлецька «Творчють Максима Рильського».

    Ми прагнулі Розглянуто лишь основи моменти творчого шляху письменника, пов'язаного з его малою батьювщіною - Житомирщина.

    Максим Рильський (1895-1964) все творче життя пам'ятав про СВОТ прабатьмвськ Коренков Власне, вiн i не ставши бі Рильського-класи-ком, Якби НЕ жівільн коренi своеТ маленькоТ Батьківщини. Максим Тадейович школи цього НЕ пріховував.

    Всi дослщнікі спадщини майстра неодмiнно вiдзначалі цею спадкоемній момент. КОЖЕН по-своєму, та все ж однаково - до ві-тоюв: «Дорогий спогади дитинства i юностi для М. Т. Рильського Бага-ма нитками зв'язана з рiднім селом Романiвкою на Жітомірщіш ..., де красуня Унава, минулий зелен садки з Мальовнича левадами, розліваеться в широкий ставши. Звщсі родом булу его мати. У Ромаивц

    та й околицях майбутнiй письменник Вперше Побачив навколішнiй свiт через Чарiвна природу рiдного краю, Який, за Влучна вислови А. Малишка, «до найменших рісочок увiходів до его свщомосп з шснею» [1].

    У УАХ анналах культурологiчніх дослiдження зазначилися про Рильського почти з однакової точнютю: «Як навчань i критик ВШ много Зробив для осмислення юторп лiтератури та ТТ сучасного досвщу» [2]. Саме таким, шсля I. Франка та Лесi Украшкі за ОБСЯГИ Колосаль-ного доробки, постав класик украТнськоТ та св ^ овоТ лiтератури М. Т. Рильський. За Значний науковий внесок его звертаючись АКАДЕМКА АН УРСР (1943) та АН СРСР (1958). ВИ БУВ головою правлшня Спткі пісьменнімв УкраТні (1943-1946), обірався з 1946 р. житомирянами п'ять разiв депутатом ВерховноТ Заради СРСР, протягом двадцяти ромв - директором 1нстітуту мистецтвознавства, фольклору та етно-графiТ АН УРСР. Був головою УкраТнського i мiжнародного комiтетiв слави ^ в. Его твори були удостоенi високих державних Нагороди: ЛеншськоТ 'премiТ (1960) - за книги «Троянди i виноград» та «Далекий небосхили», ДержавноТ премiТ СРСР (1943; 1950) - за книги військових рош «Слово про рщну матiр», «Св ^ ла зброя »,« свiтовому зоря »i за переклад« Пана Тадеуша »А. Мщкевіча.

    Максим Рильський народився у Киевi 19 березня 1895 р., Но его дитинство пройшло в сіл ^ звщкі походила его мати. Его батько, член «старотом громади», своТмі подивимось схілявся до народ-ніш, виступали зi статтю на економiчнi та етнографiчнi тими. Про Т. Р. Рильського, батька поета, зберегліся документи в архiвніх фондах у чи ^ матерiалiв секретних справ канцелярп КіТвського генерал-губернатора Васильчикова [3], Який пропонував Тадея та Йосипа Розеславовічiв Рильського, Студений КіТвського унiверситету, за прищеплена ними селянам Бердічiвського пов ^ у «думок про рiвнiсть i комушзм» заслаті до Казанi..

    М. Коцюбинський у схвільованому лістi до В. Гнатюка називається Тадея Рильського «Надзвичайно талановита Людина», а I. Франка написавши пам'ят его теплий некролог, - пише М. Рильський у спога-дах «1З давнiх лп-».

    «Рильський много чим зобов'язаний у своєму розвитку i вражою-ням дитинства, i впліву оточення, i впліву прочитання книг» [4].

    Свпх>гляд Максима Тадейович формувався пiд Вплив багатьох факторiв. Чи не лишь дитинство, родина та оточення, но й тім, что у Киевi трівалій годину ВШ мешкали на квартирах у батькові друзiв -батьківщина композитора М. В. Лисенка та О. О. Русова, де в колi видатних дiячiв культури формуван украТнська свщомють майбутнього

    поета. Пзише, у сво'й автобюграфп - поемі «Мандрiвка в молодють», М. Рильський Напишіть про ті, что музика назавжди з раннiх лп "мiцно увiйшла в его життя. Цьом спріяло й ті, что среди его учітелiв БУВ брат вщомого композитора - Д . М. Ревуцький - словесник, Який НЕ лишь пріщеплював любов до рщного слова, но й МАВ хист прекрасного Виконавця старовинних пюень i дум чаав козацько '' Укра'ні.

    Нi 1905 -й рк, коли я, правда, БУВ ще дитиною, нi роки реакці, н повсякчасне Обертаном среди альсько '' бщноті, нi книги, нi пріятелi не допомогли мен усталіті твердий зі ^ ально-пол ^ ічній свполяд ... « Я, правда, не ттькі твердо усвiдомів вже за тих чаав, но й гостре, серцем вщчув зі ^ ально несправедлівiсть тодiшнього ладу, - но НЕ бачив i НЕ вмiв шукати виходи з того стану ... », - писав М. Рильський у Спогадах «1З давшх лю>.

    Книга «На бтіх островах» - перша збiрка юнацьких вiршiв поета. Острови - хмари, «з висоти якіх співає-мрiйнік спостер ^ ае НЕ стiлькі Людський життя, сктькі життя власного, зраненого неподiленою любов'ю i наляканого реальною дiйснiстю серця» [5]. Книга тяжiе бiльше до романтизму, аиж сімволiзму. Вiдчуваеться Вплив раннього Гейне - за мотивами й образами. Та все ж поиск собі, ютінного ві-різному проступає з его поезш.

    Дещо подiбне, но з аналiзу творчости поета пiсля Вихід книги вiршiв «На бiліх островах» (1910), читаемо i у С. А. Кріжаивського: «замилуваності рiдною природою, Прагнення щастя i краси, повага до простого люду в Наступний, Досить складне, десятірiччя рятувалі поета вщ безщейносп »[6].

    Вчився М. Рильський у пріватнш гiмназii, директором яко '' БУВ Володимир Науменко, голова Кі'всько '' укра'нсько '' «Громади» i редактор журналу «Киевская старина», з яко '' вiн Зробив дорогоцшну Скарбниця укра'нсько ' 'культури. У пмназп вiн БУВ шанувальник НЕ ттькі Достоевського, но й Мережковського: Звичайно, в подивиться страшенно мшаніну Мі малі в т1 часи: в демократизм батьюв Я мережковщіні вливають наполовину.

    Та вже тодi Глибока полюбивши я на все життя Шевченка, Пушкiна, Мiцкевіча, «трьох найсвятiшіх мо'х учітелiв, а з любов'ю до народно '' шсш я, здаеться, i вродівся», - писав М. Рильський у Спогадах "1З давих лiт ». «Коли я називається сво'мі лiтературнімі вчителями Шевченка, Пушкша i Мiцкевіча, то не для того, щоб похвалітіся, а для стверд-ження фактом. Пушкшська яснють, пушкiнська простота всегда вабілі мене, - навп' тодi, коли я пщпадав пiд впливи, скаж1мо, французьких чи росшськіх сімволiстiв »[7].

    1915 р. М. Рильський вступати до Кі'Твського ушверсітету. Вiн устиг закшчіті гiмназiю, побуваті на медичному факультет уиверсі-тету, перейти на юторічно-фтолопчній, i, залиша унiверситет, вступитися на службу (в 1917 р. М. Рильський Займаюсь посаду «помiчник секретаря СквірськоТ продовольчоТ управи»), потiм -учітелював. До кiнця 20-х ромв - у творчостi поета - перюд шукань.

    Складна i суперечлівій БУВ шлях поета. Прекрасний майстер вiрша, співає з свiтлім i радiснім свiтоспрійманням, митець з широким юто-рико-культурним кругозором ... - ВШ Певний час пiсля революцГТ стояв осторонь вщ ново'Т дiйсностi, - говорів про нього Л. Новиченко [8].

    Збiрка, яка засвщчіла з'явився видатний поета - книга «Пщ осшимі зорями» (1918 р., Друга видання - 1926 р.). Співає захоплюеть-ся Гора ^ ем, iдеалом Г. Сковороди. Звертання до рщно'Т природи, яка в его творчосл набувае все бтьшо'Т конкретностi е ибі «запасним аеродромах» у молодого М. Рильського. У раншх вiршах Т'Т, конкурують-ностi, щє не Було. Там були ^ ти, птахи, б ^ острови хмар на блакить-ному морi неба. Потiм з'являється БТА гречка, спiлi яблука, щука, цтій ряд образiв, навiяніх спостерiганнямі завзятого рибалки, гостре чуття i зiркiстю мисливця. У екскурсiях поета в природу нема ичого романтичного: головне, что в нш полонити, - це законо-мiрнiсть ТТ явіщ, розлитої у нш «дух життя», что переліваеться i в людський iстоту i наповнюе Т'Т здоров'ям i радiсною силою: за що я мушу сумував? Я молодий, я жити бажаю...

    Уся творчють М. Рильського 20-х рокiв аж до 1929 р., Як позначають С. Кріжашвській, - «повтьній процес формирование матерiалiстіч-ного свiтогляду, переборенім суб'ектівiзму i Прагнення до синтезу, в посилений нацiонального колориту - Наближення до класичності зразкiв i джерел народноТ творчостi »[9].

    Клянуся тоб1, веселий св1те, клянуся тоб1, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мен1 дозволити дух життя.

    Так входити реалiзм в пейзажних лiріку 20-х рокiв.

    У ВСШ велічi талант М. Рильського розвінувся самє в 20-х роках, коли з невелика перерва з'являються таю збiркі як «Синя далечшь» (1922), «Поеми» (1925), «^ зь бурю i снiг» (1925) , «Трінад-цята весна» (1926), «Гомш i вщгомш», «Де сходяться дороги» (1929).

    Лiріка поета зростан на вершині досягнені укра'Тнсько'Т та свтово'Т поезій, антично '' мiфологiТ '.

    У другiй половінi 20-х рош продовжуеться еволюцiя М. Рильського як поета - гуманюта, что актівшше звертаеться до змалювання

    людини. Пронизаний великою любов'ю до життя, людини, рщно! приро-ді, смороду вщзначаються тонкими псіхологiчнімі спостереження, глибокими лiрічнімі роздуми, правдівiстю образiв, оріпналь-нiстю форми. Людина винна вщчуваті радiсть буття i брати все прекрасне вщ природи.

    Художня система поета, за вас! eдностi і загально стільовіх прінціпiв, демонструс в тій же година рiзноманiтнiсть манер i стілютіч-них розгалужень. «М. Рильський - поет міттсвого спалахи, стисло вісловлено! лiрічноl iмпресil ^ ", співає медитативний, Сказати б, сонетний; майстер побутово-конкретного Описова малюнки чи й ЦСО! картини, часто осв ^ лено! щирою усмшкою »[10].

    Найвізначнiшi РІСД поетичного ясновідшня Рильського 20-х рош, цiлком зрiлого майстра, були по ™ через безплiднi ( «Яловий) 30-50-i роки перенесе до чаав« "третього цвтння" - кiнець 50-х -початок 60-х ромв (найбліжчi тут паралелi до нашого поета iз слов'янських міщв - Д. Тадiяновіч, М. Фурнаджгёв, Б. Пастернак, Д. Максимович »[11].

    Найяскравше талант М. Рильського з рiзноманiттям жанру i форм оказался в поетічнш лiріцi. «I если Вже Говорити про вершини Рильського, то смороду в его штімнш лiріцi", - писав О. Гончар [12].

    Все свос творче життя М. Рильський плщно працював як пере-кладач. У ЦШ царінi Йому Належить Одне з найпочесшшіх мiсць в украшськм л ^ ературк

    Безвіхiдь, Пошуки iстін, якi, на жаль, втрачаються, по сутi, тупі-кова ситуацiя поета в украм, виробляти до того, что митець все часпше звертасться до перекладацькою! дiяльностi, шукаючи в св ^ о-ВШ лiтературi ті, чого бракувалась в украшськм. Вiн Ще не м ^ повiріті, что тоталiтарна система, яка руйивною силою згортала все прогрі-пасивного напрацювання поета, загрозлівою тшню поставала перед свободою творчостi митця, змушуючі его крівіті душею, писати жалюгщш, монотонно страхiтлівi «Я - син крадіжки Радий», «хлопченя з Розумна очима »ТОЩО - НЕ справжнього М. Рильського, що не поета, що не громадянина - а данина систему аби НЕ чтала. Свого роду втеча вщ самого себе. Проти з цтковітою певнiстю, вщповщальнютю, вiддаючісь i загліблюючісь повнiстю, живучі бтьше на паперi -вш БУВ справжнiм iз переклад. «Як i Тичина, як i Рильський ... Ва смороду були внутрiшнього зламав ще в роки терору; Аджея мусіли вібіраті: або - або »... [13].

    Взiрцем перекладацькою! майстерностi з его переклад «Пана Тадеуша» А. Мщкевіча. М. Рильський ще на качана 20-х рош почав перекладаті цею твiр, Продовжуючи роботу до кшця свого життя.

    Найголовшша его праця - «Пан Тадеуш», переклад яко ' «являе собою таке велике Досягнення, що ... Глибоке теоретичне осмислення його ... потребуе спе ^ ального дослщження», - писав Г. Вервес [14]. Ця поема вважаеться енциклопедiя життя Польщi друго '' половини XVIII i дере десятілiть Х1Х ст. Сам М. Рильський, дослiджуючі творчiсть А. Мщкевіча, позначають: «Ю. Пшибось, сучасний польський поет, у передмовi до первого тому Нацiональна видання творiв Мiцкевіча (Кракiв, 1949. - С. V), говорів, что "слово Мщкевіча це самперед голос мтюив, це геро'Тчній Заклик до боротьби" »[15]. «Не заперечуючі вплівiв на свою творчють, Мiцкевіч одначе уперто пщкреслюе зв'язок сво'х балад i романсiв з народною поезiею ... Балада тзишого часу" Чати "травні пщзаголоовок« укра'Тнська балада "» [16]. В ЦШ ж статтi М. Рильський зiзнаеться, что «бувають поети, якi супроводяться нас усе життя. Таким поетом БУВ i е для мене Адам Мщкевіч» [17]. «блискучії переклад, но ж яка блискучії й першо-основа. чи не Вперше Мщкевіч вщкріваеться менi в уай своТ'й велічi. I так по-сучасному звучить », - пише О. Гончар [18].

    Досконалi его переклади з французько '': вiд класики XVII ст. до поезш Верлена, зокрема: «Ернаш» В. Гюго, «Сiрано де Бержерак» Е. Ростана, «Орлеанська дiва» Вольтера та iн. З англшсько '' 'вiн переклав В. Шекспiра «Король Лiр», «дванадцяти Нiч», «Ромео та Джульєтту», сонети; з росшсько '' '- О. Пушкша «eвгенiй Онегiн» та ш.

    М. Рильський БУВ послщовнім у віборi творiв для перекладу. Его пріваблювалі письменники, внутрiшнього поблизу Йому чи то за тематикою, чи то характером Обдарування, чи особлівютю свпх>вщчуття. 1З болгарського пое ^ в его зацiкавів Христо Ботев своєю революцшною, сповнений народних iнтонацiй поезiею; iз чеського -Святоплук Чех своєю проповщдю загальнослов'янського братання; з польсько '- окрiм А. Мщкевіча, Ю. Словацького...

    Природа Житомирщини, украшська народна творчiсть, головне, пiсня - постшно прісутнi в творчостi майстра. Так само укра'нське тло, навп' i опосередкованих - невiд'емній атрибут у чисельності переклад М. Рильського. I тут - не важливо - ^ алшськіх, шмецькіх чи шшіх авторiв. У кiлькiсному вщношенш его переклади - це бтьша частина творчого доробки. Вiн збагатів украшську лiтература прекрасний переклад класіш i СУЧАСНИХ мітцiв лiтератури.

    Особливо цкавіло поета «Слово о полку Iгоревiм», при перекладi которого М. Рильський «радів орiентуватіся на фольклору розмiру, по можлівостi, зберiгаті стиль пам'ятки - ціх правил ВШ дотрімувався й сам» [19]. Максимальна Наближення до оріпналу, як за змютом, так i за стилем. Его переклад вiдзначаеться пластикою слова,

    точнютю передачi найрiзноманiтнiшіх вiдтiнкiв настрою, завершивши-нiстю образiв i картин, - вщзначае М. Бондар. I все це - у нерозрів-ному зв'язеу з природою. Причем нема на і тлi, а як ешзод життя природи. Згадаймо Втеча князя 1горя з Половецька полону: А 1гор - князь поскочи горностаєм М1ж Очерет вісок1, Бтім гоголем на воду полінув. 1спав ж в1н на коня бістро Ще й помчався вовком- ароманцем До лузі донецького, Ще й полет1в яснім соколом, Гуси-лебед1 в туман сизому На п1джівок соб1 забіваючі.

    Критика вiдзначае: «Слово о полку Iгоревiм» за виданням 1800 р. у перекладi М. Рильського (1938) - «Належить до найкращих перекладiв" Слова "ХХ ст.» [20].

    У 1952 р. Вийшла вище видання «Слова», з фотокотею першо-друку "Слова", прозові переклад М. К. Грунського, вiршовій -М. Рильського, коментар та шслямова - С. Маслова [21].

    Л. Новиченко, послщовній дослщнік творчостi М. Рильського, що не зм ^ протістояті систему констатував, что тієї «БУВ поетом новоТ зі ^ ал ^ ічноТ УкраТні», створ «з такою силою, силою Полум'яна-го громадянського гшву i разом з тім особістоТ сповiдi »вiрш« Я -сині кратним Радий »[22]. Та й ВШ НЕ зм ^ Приховати того, что, власне, звет справжшм, i, говорячі в кращих тради ^ ях соцiалiстічного реалiзму за «справдшнього» Рильського, в тому числi, i за «пiзнього» Рильського, Коли вже боятися особливого Було шчого, коли много что Було Зроблено, а головне - Iм'я спрацьовувало як вагомий фактор, Л. Новиченко писав: «Рильський - оптімют i жіттелюб, но его оптімiзм чесно Вироблення i виборення у постiйнiй прац душi, у подоланнi життевих дісонанав, i вiн аж нiяк НЕ віключає драматичних колiзiй духу »[23].

    Постшш роздуми поета про роль митця у сусптьств ^ про саму поезш як служніцю прекрасного, про мистецтво, духовну культуру, гумашзацш сусптьства, про годину та его мюце у житт кожноТ людини, про вiчнiсть як плин часу ТОЩО - фтософськ мотиви постiйно присутности у творчостi М. Рильського особливо на схілi лiт. Досвiд поета-нео-класика? Досвiд поета-класика? Та все ж лiріка его - Безумовно СВП "ла. Вона - прекрасна. Без ту зубожiння душi, яка е безсмертною. М. Рильський БУВ одним iз тих, хто затвердивши в украТнськш Поезії класичний вiрш, зокрема, сонети, октави, ТЕРЦИНА. Своєю творчютю вiн вiдстоював право на життя сонета i октави, ямба i дзвiнкоТ Рімі.

    Навп' в осінь не бачіть Рильський тютчевського «шкоди, знемоги і лагідної посмішки в'янення», - а ті самє Виявлення вiчно творчоТ сили, яка, зiбравші плоди, перейшовши на зимовий вщпочінок, щоб по ™ вiддатіся Творче Буян весни », - п ^^ чав О. Бiлецька [24] .1 тут - знову присутности (як завжди) жівільнi сили вітокiв - з народного, з Давньоруська епосу, етнос, з того, з чим всегда живий i БУВ неміслімім без того, что е справжшм, великий син УкраТні - М. Рильський. Томиться на увазi такоже до того i впливи творчости Тараса Шевченка, 1вана Франка, Лесi УкраТнкі, Олександра Пушкiна, Адама Мiцкевіча та багатьох шшіх майстрiв слова, сила слова якіх стала для Максима Тадейович своерщною Бiблiею. «Великий поети -завжді Сучасники для Нових поколшь, як щоразу вiдкрівають у них нове, суголосне СВОТ доб» - писав М. Рильський [25]. Чи не про себе? Коли тривоги жіттьовоТ Тобі охопіть в1тер злий, По вшця сили трудовоТ У серце стомлений налій, Нехай НЕ віє Самотино, Як чорний пес за вор1тьмі! Скажи кр1зь борошно: я людина! Скажи кр1зь горе: я з людьми!

    (20 вересня 1952 р.).

    Завжди в украТ'нсьш лiтературi велася спроба засвоТті пушкiнську спадщину. «Але нiколи - Ми можемо Сказати це, чи не боячися пере-бтьшення, - пушкшська муза НЕ зустрiчала на УкраТ'ш такого вiрного вiдгуку, як у переклад Рильського ...« Мщній вершник »Пушкша -« це дiйсно межа, за якові ^ і Вже шкуді »[26].

    Дослщнікі творчостi М. Рильського Неодноразово пщкреслю-вали, наскiлькі важлівімі для поета були питання культури мови, осктькі ВШ, як перекладач л ^ ературніх творiв, твердо, что мова «це - основний матерiали, основне знаряддя, це наша зброя ...» [ 27].

    С помощью багатьох мовних нюанав та прійомiв ми вщкрі ваемого для себе поблизу до орігшалу твори А. Мщкевіча, О. Пушкiна, В. Шекстра, Вольтера, «Трiстана та 1зольду»...

    Портрет М. Рильського як письменника-гуманюта НЕ буде повний, Якщо не Сказати про его багатий творчий доробок л ^ ературно-науковоТ спадщини, зокрема в царин лiтературознавства, критики, мовознавства, фольклористики, театрознавства, кшознавства, теорiТ образотворчого мистецтва. Особливо яскраве талант майстра розкрівся в перюд избрания его директором 1нстітуту мистецтво-знавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Хоча, як критик, ВШ про-бував собі й значний рашше. Першi его крітічнi статтi - це держ ^

    Рецензії на твори пісьменнімв-початш ^ в. Розпочінають смороду СВШ вiдлiк вiд 1918 р. Як критик, ВШ виступали i пiзнiше, в 20-30-х роках. А ще тзнше вiн все часпше працюе над аналiтікою лiтераrурознавчого процесса. Лише Тарасовi Шевченковi Було присвячено понад 70 наукових праць. У чисельності статтю про Т. Шевченка, I. Франка, Лесю Украшку, О. Пушкша, М. Лермонтова, М. Гоголя, Л. Толстого та багатьох шшіх М. Рильський вiдстоюe значення спадщини Класичний '' 'лiтератури.

    «I сучасне, i минуле вселяють в поета вiру в силу й могутнiсть слов'янського духу, змщнюють его любов до рiзноманiтніх проявiв слов'янських 'культури. М. Рильський призвал слов'янства до од-нання ... »[28].

    Саме в цьом ракурс М. Рильського написано статтю «Пушкш i Шевченко». Для М. Рильського - «Пушкш - явіще певно '' 'епохи i Певного класу» [29] Шевченко - «спiвець дружби народiв, один Сераковського i Бронюлава Залеський, до которого вiн звертаеться:« Подай же руку козаковi i серце чистеє подай »[ 30].

    Талановитим публщістом М. Рильський оказался ще в раннш юностi - Етюд, ескiзамі, сюжетні оповiданнямі. Дерло публщістічнім твором его БУВ «Чарівний місто".

    Окремо 'уваги заслуговують его «Вечiрнi розмови» - спткуван-ня з читачем на шпальтах газети «Вечiрнiй Кі'в». Такi Виступи, хоч i НЕ були лiтературнім новаторством - iсторiя пам'ятає Дещо подiбне, коли А. Доде, французький письменник, щопонедтка виступали в однш iз Паризька газет. Проти на нацюнальному грунт цi зустрiчi набувалі своерiдностi, новизни в плат годинного простору. Стаття торкає ршомаитно '' 'тематики життя прикрашають, киян - вiд запуску ЛШП метро 6 листопада 1960 р. - до л ^ ературознавчіх есе, а много довiрчіх розмов ми зараз розглядаемо як заповп;

    Любов до людей i доброзічлівiсть у ставлені до них - основи риси характеру поета, вченого, як ВШ виявляв течение Усього, iнодi дуже непростого свого життя. Свщченням цього е спогад моє '' мами, нші Максімiвні Реви, Заслуженого пра ^ вникаючи культури Укра'ні, професора. У серпи 1951 р. вона шсля закшчення вузу в росшсько-мовних Харковi прі'хала до Києва. Випадкове дiзналася, что для вчітелiв мiста оргашзовано Зустрiч з М.Т. Рильського. Чи то погано спрацювало мiськно, чи з яко'сь шшо '' 'причини, но на вечiр прий-йшло лишь 7 ЗАБ, якi були впевнеш, что Зустрiч НЕ вiдбудеться за мало' чісельносп прісутнiх. Однако, рiвно о 19 годінi, тобто в тій годину, на Який заплановувався захщ, увшшов Максим Тадейович. Вш навiть НЕ глянувши, сктькі людей сідiло в залi, i бiльше двох годин Натхнення говорів про л ^ ературу, про м мiсiю буті «зв'язковий братнiх

    лп "ератур», естетичний щеал митця, культуру мови вчителя, викл-дача-словесника...

    Течение Всього свого життя М. Рильський, як депутат ВерховноТ Заради СРСР, які не Поривай своТх зв'язкiв з Ромаивкою ... Про це згадують его родічi - Марiя Рильського-Мартинюк у спогадi «Мш дядько», друзi-А. Малишко у Вiршi «За Ромаивськім небом - сінi причали», М. Талапаевській «Наш Максим Тадейович», П. Масоха «Слуга народу», Г. Донець «Подорож в Романiвку», В. Кучер «В рщному краю».

    Л. Забашта передала хвілюючу Зустрiч Максима Тадейович iз земляками i друзями у Вiршi «М. Рильський дару селу Романiвка пiанiно ». В1н Вже старий I сивий, як Бетховен Прів1з в Ромашвку до школи п1ан1но, В1н Гл1нку й Лисенка закордонний I Гулака, I усм1хнулісь люди так гостинно, Коли по клав его легка рука, Як човнічок, зл1тала I ніряла У звуки, в гшв, у радють та любов, Душа поета кликала й ридала...

    I вс1м здали, что вместе с ним Зайшов До клубу Мусоргського з Бетховеном I Глшка, I Лисенко з'явивсь через роки У «Безмежшм підлогу» й Леся УкраТнка 1шла через Ромашвсью Бузький. Розв1шав в1н мелодп шовков1 Для серця дорогого «Рушничка» I Вже Малишко вставши на тому слов1, Максима руку трепетно ​​шука.

    Сп1валі ВР1, аж задріжчалі стші, Серця топіліся, немов еа сонц1 в1ск, I падала пщлота на кол1на - Над людянютю зводівсь обел1ск! Ставки Роман1вкі підвищували вщ сп1ву I зацв1талі безі вдалін В останн1й раз ВШ БУВ тод1 щасливий I СВОТ бузков1й р1дн1й сторон1.

    I. Драч, представляючі залишуся видання поета, написавши: «... Рильський знав справжнього 1 ^ ру любовi i мiру ненавістi, ^ можливо, тiльки тому чи не найбтьше Мистецького зберiгся з-помiж своТх ровес-нікiв» [31].

    Співаєте! Будь соб1 суддю, I в ноч1 тьми I самоти спину над, власною душею, I Певний суд вчинити над нею, I осуди, I не прости їм.

    Втомляться свщкі TeMHOOKi Зо дна поблщлоТ душi, - I скажеш тй: у CBiT широкий 1ді, що не знаючи про спокiй, I, согршівші, що не грiші.

    лiтература

    1 .Бойко В. Пюень високий дар [В с. Ромашвка - на батьмвщіш М. Рильського] // УкраТна. - 1962. - №3. - С.7.

    2.! Стор1я украТнськоТ л1тературі ХХ столггтя: У 2 кн. - Кн. 1: 1910-1930-Ti роки / За ред. В.Г. Дончика. - К., 1994. - С. 215.

    3. ЦД! А УкраТні. - Ф.442. - Опис 810. - Спр. 132; Опис 76. -Спр.2 i т.д.

    4. Бтецькій О. Творчють Максима Рильського // Радянське л ^ ературознавство. - 1947. - №7-8. - С.37-38.

    5.Бтецькій О. Творчють Максима Рильського. - С.39.

    6. Кріжашвській С. Максим Рильський. - К., 1985. - С.13.

    7. Рильський М. Слово про л ^ ературу. - К., 1974. - С. 223

    8. Новиченко Л. Поeзiя i револю ^ я. - К .: Дшпро, 1968. - С. 151.

    9. Кріжашвській С. Максим Рильський: Критико-бюгр. нарис. -К .: Рад. письменник, 1955. - С. 37.

    10. Iсторiя украТнськоТ л ^ ературі ХХ стіл ^ тя: У 2 кн. - Кн. 1: 1910-1930-т роки / За ред. В.Г. Дончика. - К., 1994. - С. 217.

    11.Вервес Г. УкраТнц на рандеву з бвропою. - До ./! Н-т ютор НАН УкраТні. - 1996. - С.84.

    12. Гончар О. Щоденники: У 3 т. - Т. 3. - К .: Веселка, 2004. - С. 89.

    13. Гончар О. Щоденники. - Т.3. - С. 352.

    14. Вервес Г. визначний Досягнення мистецтва перекладу // ЛТ газ. - 1950. - 25 ач.

    15. Рильський М. Про поезт Адама МЩкевіча. - К .: Держл ^ видав, 1955. - С.71.

    16 Рильський М. Про поезш Адама МЩкевіча. - С.79.

    17. Рильський М. Там само.

    18. Гончар О. Там само. - С. 46.

    19. Бондар М.Г. "Слово о полку Iгорeвiм" у творчости М. Рильського // М. Рильський i свггова л ^ ература / Матeрiалі наук. конференцій прісвяченш 60 ^ ччю вщ часу народження М. Рильського / Упор. i ред .: П. Охрiмeнко; Сумська обл. оргашза ^ я кніголюбiв. - Суми, 1995. - С.16.

    20. Охрiмeнко П. М. Рильський i свтова л ^ ература. - С.8.

    21. «Слово о полку 1гореве»: Фотокотя 1800 р. Пер. М.К. Грунського; Пер. у вiршах дшсного чл. АН УРСР М.Т. Рильського;

    Ст. i коментар чл.-кор. АН УРСР С. Маслова. - К .: Держ. вид-во худож. лт, 1952. - 118 с.

    22. Новиченко Л. Максим Рильський // lсторiя украТнськоТ л ^ ературі: У 2 т. - Т.2: Радянська л ^ ература. - К., 1988. - с.387.

    23. Новиченко Л.Там саме. - с.390.

    24. Бтецькій О. Творчють Максима Рильського .. - С.42.

    25. Рильський М. Слово про л ^ ературу. - К., 1974. - С.55.

    26. Бтецькій Л. Творчють Максима Рильського // Рад. л ^ ературознавство. - 1947. - №7-8. - С.44-45.

    27. Рильський М. Ясна зброя // Мистецтво перекладу. - С. 239.

    28. Гудзш М. Слов'янськ видання Держл ^ Відава УкраТні (Про зб. М. Рильського "Чаша дружби", "Сербська етчи пюнГ i" Слов'янськ балади "// Бтьшовік УкраТні. - 1947. - №3. - С . 57.

    29. Рильський М. Пушкш украТнською мовою // Рильський М. Мистецтво перекладу. - К .: Рад письменник, 1975. - С.137.

    30. Рильський М. Художнш переклад одиеТ сло'янськоТ мови на шшу. - К .: Вид-во АН УРСР, 1958. - С. 50.

    31. Драч I. До джерел Максима Рильського // Рильський М. Лiріка. - К .: ВАТ вид-во «КіТвська правда», 2005. - С. 6.

    УДК: 82-343

    Семелюк Р. Н.,

    асглрант кафедри заруб1жноТ л1тературі Кам'янець-Под1льського нац1онального університету

    1мен1 1вана Ог1енка

    евоер | дн1сть художнього методу

    дж. Джойса в опов1данн1 «мертв1»

    Роботу над оповiданнямі, что Згідно увшшлі до збiркі «Дублшф» Дж. Джойс розпочав у 1904 роц ^ важлівій перiод его творчого роз-витку, коли вiн завершивши збiрку поезiй «Музика Чамбер» та пщготував до друку перший варiант роману «ного-герой», что знаменувало початок его зртоТ л ^ ературноТ дiяльностi.

    Оповідань, что складають збiрку «ДублшцЬ, традіцшно вва-жають видатних зразки реалiзму i водночас Класика модернютсь-кіт новели [1, с. 17]. У межах тіпологп реалiзму тут маемо тієї его варiант, в якому основний фон ОПОВ ^ д репрезентуеться у найдрiбнi-ших, тiсно переплетеними деталях підшитий, образiв та навколішньоТ


    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити