Проведено ретроспективний аналіз експресії молекулярно-біологічних маркерів Ki-67, p53, BCL-2, Ag-ОЯОРбелков в клітинах пухлини і прилежащем миометрии з визначенням прогностичної значимості ступеня експресії кожного маркера. Щодо незміненого міометрія Лейоміосаркома характеризувалася значним збільшенням експресії білка Ki-67 в 71,1 ± 6,7% випадків, зі ступенем до 24,8 ± 7,4%; BCL-2 в 71,1% випадків, зі ступенем до 72,6 ± 6,1%; гіперекспресією р53 до 14,5 ± 4,5% і зростанням числа Ag-ОЯОР-білків до 23,7 ± 2,9. Багатофакторний регресійний аналіз прогностичної значимості вивчених маркерів по Коксу для 10-річної виживаності показав, що експресія Ki-67 понад 12,2%, зниження ступеня або відсутність експресії BCL-2, гіперекспресія p53, збільшення числа Ag-ОЯОР-білків більш 23,6 є показниками несприятливого прогнозу. Однак лише кількість Ag-ОЯОР-білків при показнику? 2 = 16,8 (р = 0,00007) є незалежним критерієм прогнозу у хворих лейоміосаркома тіла матки.

Анотація наукової статті з фундаментальної медицини, автор наукової роботи - Авдалян А. М., Бобров І. П., Климачов В. В., Міщенко Є. В., Лазарев А. Ф.


Uterine corpus leiomyosarcoma: some molecular and biological prognostic criteria

Retrospective analysis of Ki-67, p53, BCL-2, Ag-NOR-proteins expression in tumor cells and adjacent myometrium was carried out. With regard to unchanged myometrium, leiomyosarcoma was characterized by significant increase in Ki-67 expression to 24,8 ± 7,4% in 71,1 ± 6,7% of cases and BCL-2 expression to 72,6 ± 6,1 % in 71,1% of cases as well as by p53 hyperexpression to 14,5 ± 4,5% and increase in the level of Ag-NOR-proteins to 23,7 ± 2,9. Multi-factor regression analysis of prognostic significance of investigated markers by Cox for 10-year recurrence-free survival of patients having sarcoma demonstrated that Ki-67 expression of more than 12,2%, decrease in or absence of BCL-2 expression, p53 hyperexpression and increase in the level of Ag-NOR proteins more than 23,6 were the factors of unfavorable prognosis. However, only the number of Ag-NOR-proteins at index of ?? = 16,8 (р = 0,00007) was independent prognostic factor in patients with lemiosarcoma of the uterus.


Область наук:
  • фундаментальна медицина
  • Рік видавництва: 2010
    Журнал: Сибірський онкологічний журнал
    Наукова стаття на тему 'Лейоміосаркома тіла матки: деякі молекулярно-біологічні критерії прогнозу'

    Текст наукової роботи на тему «Лейоміосаркома тіла матки: деякі молекулярно-біологічні критерії прогнозу»

    ?УДК: 618.14-006.363.04-07-037

    леіоміосаркома тіла матки: деякі молекулярно-біологічні критерії прогнозу

    А.М. Авдалян1, і.п. Бобров1, Б.Б. Клімачев2, Є.Б. міщенко2, А.Ф. лазарев1

    Алтайський філія РОНЦ ім. М.М. Блохіна РАМН, м Барнаул1 Алтайський державний медичний університет, м Барнаул2 656049, м Барнаул, вул. Нікітіна, 77; e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Проведено ретроспективний аналіз експресії молекулярно-біологічних маркерів Ki-67, p53, BCL-2, Ag-ОЯОР-білків в клітинах пухлини і прилежащем миометрии з визначенням прогностичної значимості ступеня експресії кожного маркера. Щодо незміненого міометрія Лейоміосаркома характеризувалася значним збільшенням експресії білка Ki-67 в 71,1 ± 6,7% випадків, зі ступенем до 24,8 ± 7,4%; BCL-2 - в 71,1% випадків, зі ступенем до 72,6 ± 6,1%; гіперекспресією р53 до 14,5 ± 4,5% і зростанням числа Ag-ОЯОР-білків до 23,7 ± 2,9. Багатофакторний регресійний аналіз прогностичної значимості вивчених маркерів по Коксу для 10-річної виживаності показав, що експресія Ki-67 понад 12,2%, зниження ступеня або відсутність експресії BCL-2, гіперекспресія p53, збільшення числа Ag-ОЯОР-білків більш 23,6 є показниками несприятливого прогнозу. Однак лише кількість Ag-ОЯОР-білків при показнику х2 = 16,8 (р = 0,00007) є незалежним критерієм прогнозу у хворих лейоміосаркома тіла матки.

    Ключові слова: Лейоміосаркома тіла матки, молекулярно-біологічні маркери, критерії прогнозу.

    UTERINE CORPUS LEIOMYOSARCOMA: SOME MOLECULAR AND BIOLOGICAL PROGNOSTIC CRITERIA A.M. Avdalyan1, I.P. Bobrov1, V.V. Klimachev2, E.V Mischenko2, A.F. Lazarev1 Altai Affiliation of N.N. Blokhin RCRC RAMS, Barnaul1,

    Altai State Medical University, Barnaul2 77, Nikitina str., 656049-Barnaul, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Retrospective analysis of Ki-67, p53, BCL-2, Ag-NOR-proteins expression in tumor cells and adjacent myometrium was carried out. With regard to unchanged myometrium, leiomyosarcoma was characterized by significant increase in Ki-67 expression to 24,8 ± 7,4% in 71,1 ± 6,7% of cases and BCL-2 expression to 72,6 ± 6,1 % in 71,1% of cases as well as by p53 hyperexpression to 14,5 ± 4,5% and increase in the level of Ag-NOR-proteins to 23,7 ± 2,9. Multi-factor regression analysis of prognostic significance of investigated markers by Cox for 10-year recurrence-free survival of patients having sarcoma demonstrated that Ki-67 expression of more than 12,2%, decrease in or absence of BCL-2 expression, p53 hyperexpression and increase in the level of Ag-NOR proteins more than 23,6 were the factors of unfavorable prognosis. However, only the number of Ag-NOR-proteins at index of% 2 = 16,8 (р = 0,00007) was independent prognostic factor in patients with lemiosarcoma of the uterus.

    Key words: uterine corpus leiomyosarcoma, molecular and biological markers, prognostic criteria.

    Лейоміосаркома (ЛМС) тіла матки є відносно рідкісною злоякісною пухлиною, захворюваність якої в США становить 0,64 на 100000 населення [11]. В Алтайському краї за період з 1996 по 2006 р було виявлено 266 первинних хворих з даною патологією. До теперішнього часу залишається діскутабельним питання про критерії, що визначають прогноз при ЛМС, за даними різних авторів, 5-річна виживаність у даній категорії хворих коливається від 18,8 до 65% [3, 5, 9, 12]. Такий розкид у виживанні обумовлений різними причинами, провідними з яких є клініко-морфологічні фактори [17]. Досить вивченими морфологічними критеріями, що впливають на віддалену

    виживаність при ЛМС, є глибина інвазії міометрія і судин, наявність некрозів пухлинних клітин, ступінь вираженості клітинної атипії, рівень мітотичної активності. Ці параметри лягли в основу системи визначення ступеня злоякісності мягкотканой сарком, запропонованої французьким центром боротьби з раком FNCLCC [10].

    Разом з тим залишається багато невирішених питань про прогностичної значимості цілого ряду молекулярно-біологічних характеристик клітин лейоміосаркоми тіла матки, таких як стан системи регуляції апоптозу за даними ампліфікації генів р53 і BCL-2, проліферативна активність за рівнем експресії білка Ю-67, активність аргірофільних бел-

    ков області ядерцевих організаторів (Ag-ОЯОР), хоча ці маркери є досить вивченими молекулярно-біологічними параметрами прогнозу при злоякісних пухлинах інших локалізацій, в тому числі і неепітеліальних [6, 14, 15].

    Виходячи з вищевикладеного, метою дослідження стало визначення рівня експресії Ki-67, BCL-2, р53, Ag-ОЯОР з встановленням їх прогностичної значимості.

    Матеріал і методи

    У дослідження увійшли 76 випадків ЛМС тіла матки з відомим результатом захворювання у хворих, оперованих в Алтайському крайовому онкологічному диспансері в період з 1996 по 2006 р У всіх випадках досліджували прилегла міо-метрів і пухлина. Ступінь злоякісності визначали по 3-ступеневою (G1-3) системі FNCLCC [7]. Рівень експресії молекулярнобиологические маркерів (в%) р53 (клон DO-7, «DAKO»), BCL-2 (клон 124, «DAKO») і Ki-67 (клон MIB-1, «DAKO») визначали за допомогою імуногістохімічного методу за рекомендованими виробником протоколам. Ступінь експресії визначали напівкількісним способом за інтенсивністю забарвлення DAB (1+; 2+; 3+). Оцінку активності аргірофільних білків ядра проводили на препаратах, забарвлених нітратом срібла по стандартизованої методикою, запропонованої «Міжнародним комітетом по кількісній оцінці Ag-ЯОР-білків» [8, 16], в ручному режимі прорахунку за допомогою програми Image Tool 3.0 [1]. безрецидивну

    10-річну виживаність визначали методом Каплан-Мейера. Статистичну обробку проводили за допомогою комп'ютерної програми STAПSTICA 6.0.

    Результати та обговорення

    У незміненому міометрії експресія До>67 виявлена ​​в 34,2% випадків, при цьому рівень експресії в середньому склав 0,2 ± 0,05%, не перевищуючи 1,1% (таблиця). У тканини ЛМС білок Ю-67 знаходили в 71,1 ± 6,7% випадків. Середній рівень експресії склав 12,2 ± 2,9%, проте цей показник значно варіював в залежності від ступеня злоякісності пухлинних клітин. Так, в ЛМС зі ступенем G1 він був статистично значимо нижче по відношенню до G3 - 5,1 ± 1,3% і 24,8 ±

    7,4% відповідно (рис. 1а, б).

    При аналізі залежності 10-річної виживаності від рівня експресії Ю-67 було відзначено, що при відсутності експресії або при її середні значення нижче 12,2% 10 років пережили 61,7 ± 9,7% хворих (рис. 2а.). При перевищенні даного рівня віддалені результати були значно гірше: до 10 років не дожила жодна хвора, 5-річна виживаність дорівнювала 15,9 ± 7,6%, медіана - 2 роки. Багатофакторний аналіз прогностичної значимості критеріїв по Коксу визначив показник% 2 = 10,7, при р = 0,001.

    Наявність білка супрессора-апоптозу (БСЬ-2) в слабкій і помірній ступеня виявляли практично в 95% випадків в суміжному незміненому міометрії, а кількість клітин, що експресують-

    Таблиця

    Показники молекулярно-біологічних маркерів в незміненому міометрії і при лейоміосаркомі різного ступеня злоякісності

    Маркер Міометрій Лейоміосаркома

    Середній показник G1 G2 G3

    Ki-67 0,2 ± 0,05% (0,1-1,1) 12,2 ± 2,9% (0,3-73,2) 5,1 ± 1,3% * (0,5 -20,6) 10,1 ± 4,2% (0,5-24,2 24,8 ± 7,4% * (0,5-73,2)

    BCL-2 58,1 ± 7,1% (5,9-99,2) 72,6 ± 6,1% (5,6-99,2) 71,9 ± 7,9% (7,7- 99) 62,1 ± 15% (12-92) 83,2 ± 12,9% (5,6-98,3)

    p53 0 14,5 ± 4,5% (0,1-62,5) 7,8 ± 5,1% * (0,1-62,5) 0,6 ± 0,08% (0,4 0,7) 28,1 ± 8,1% * (7,7-59,8)

    Ag-NOR 3,7 ± 0,3 (1,7-12) 23,7 ± 2,9 (7,8-108) 17,8 ± 1,9 * (7,8-38,3) 21, 2 ± 2,3 (10,8-28,1) 34,3 ± 7,8 * (12,1-108)

    Примітка: * - відмінності між групами статистично значущі (р<0,05)

    Сибірський ОНКОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ. 2010. №1 (37)

    щих білок, склало 58,1 ± 7,1% (таблиця), що узгоджується з думкою ряду авторів про конституційне властивості експресії білка в міометрії [13]. При ЛМС БСЬ-2 визначали значно рідше, ніж в незміненому міометрії, - в 71,1% випадків знаходили експресію білка. Разом з тим в ЛМС ступінь експресії БСЬ-2 була значимо вище суміжного міометрія - 72,6 ± 6,1% (рис. 1в.). Залежно від ступеня злоякісності виявлено не було. Наявність експресії білка надавало статистично значимий вплив на 10-річну виживаність: при експресії білка прогноз був значно краще - 44,9 ± 11,2%, медіана - 5,8 року (рис. 2б), в той час як при відсутності експресії 10 років пережило 29,6 ± 8,3% хворих, медіана - 1,5 року. Багатофакторний аналіз прогностичної значимості критеріїв по Коксу визначив показник х2 = 5,4 (р = 0,01).

    Мал. 1. мікрофото. Експресія маркерів клітинами лейоміосаркоми:

    а) експресія Ki-67 в ЛМС G1 (ІГХ, хромоген DAB, х400);

    б) експресія Ki-67 в ЛМС G3 (ІГХ, хромоген DAB, х400);

    в) гіперекспресія (3+) BCL-2 в ЛМС, інвазія в судини

    (ІГХ, хромоген DAB, х200); г) експресія (1 + -2 +) р53 в ЛМС, в центрі гігантська клітина з гіперекспресією гена (ІГХ, хромоген DAB, х400); д) гіперекспресія (3+) р53 в ЛМС, інвазія в міометрій, в нижньому лівому кутку деталь пухлини (ІГХ, хромоген DAB, х200; х400); е) різний рівень експресії Ag-ОЯОР-білків (внутрішньоядерцевого і каріоплазматіческій кластери) клітинами ЛМС: зліва - гіперекспресія, праворуч - низька експресія (забарвлення AgNO3 з міжнародних рекомендацій [8])

    У незміненому міометрії експресію гена-активатора апоптозу р53 не виявили ні в одному з 76 досліджених випадків. У ЛМС його амплификацию знаходили в 65,8% випадків. В середньому активність гена виявлена ​​в 14,5 ±

    4,5% клітин. Була виявлена ​​залежність експресії гена від ступеня злоякісності: при G1 амплификацию знаходили в 7,8 ± 5,1%, при G3 - в 28,1 ± 8,1% клітин (таблиця). Ступінь експресії при його ампліфікації в 73,9% була від 1+ до 2+, в 16,1% виявлено гіперекспресія гена (рис. 1г, д.). Саме по собі наявність експресії ніяк не позначалося на 10-річного виживання, однак в групі з наявністю ампліфікації гена прогноз був значимо гірше при його гіперекспрессіі: 3-річна виживаність склала 34,3 ± 10,6%, 10-річна - 0%, медіана -2,1 року. При слабкій і помірній

    500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 4000 -отріцат

    - - позитивно

    Час (дні)

    експресії гена прогноз був значно краще - 63,4 ± 5,2% (рис. 2в.). Багатофакторний аналіз прогностичної значимості критеріїв по Коксу визначив показник х2 = 8,3, при р = 0,003.

    Мал. 2. Показники 10-річної виживаності хворих ЛМС (кумулятивна пропорція тих, що вижили; по Каплан-Мейер) в залежності від рівня експресії маркерів проліферації та апоптозу, Аg-ОЯОР-білків: а) при різному рівні експресії КІ-67; б) при наявності або відсутності експресії В ^ -2; в) при різного ступеня експресії р53; г) при наявності або відсутності коекспрессіі генів В ^ -2 і р53; д) при різній експресії Ag-ОЯОР-білків

    Відомо, що поява і прогресія найбільш злоякісного пулу клітин в пухлинному поле супроводжується зростанням проліферативної активності, інгібуванням активації і зниженням рівня апоптозу [2, 4]. Можна, можливо

    припустити, що ці взаємини мають визначатися паритетом між геном супрессором і активатором апоптозу (BCL-2 та р53 відповідно). При порушенні цієї рівноваги в ту чи іншу сторону потрібно активувати злоякісний пул клітин з підсумком у вигляді значної пухлинної прогресії і погіршенням прогнозу. Аналіз коекспрессіі маркерів показав, що відсутність того чи іншого гена (негативний паритет) значимо погіршувало 10-річну виживаність: 22,8 ± 11,6%, проти 54,9 ± 9,5% при коекспрессіі генів (позитивний апопарітет; рис. 2г ). % 2 для вивчених параметрів - 5,4; р = 0,05.

    Загальна кількість Ag-ОЯОР-білків в ядрі (внутрішньоядерцевого і каріоплазматіческій кластер) в клітинах саркоми було 23,6 ± 15,1 (таблиця; рис. 1е), що було статистично значимо вище прилеглого міометрія - 3,7 ± 0,3. Аналіз впливу параметра на прогноз показав, що при середньому рівні аргірофіль-них білків нижче 23,6 10-річна виживаність склала 66,8 ± 8,9%. При кількості білків, що перевищує цей середній рівень, 10-річна виживаність була достовірно нижче і не перевищувала 17,2 ± 9,6% (р = 0,003; рис. 2д). При багатофакторному аналізі по Коксу кількість білків стало незалежним критерієм -% 2 = 16,8: р = 0,00007.

    Таким чином, отримані дані дозволяють стверджувати, що високий проліферативний статус пухлини за рівнем експресії Ki-67 (більше 12%) є показником несприятливого прогнозу у хворих лейоміосаркома тіла матки. Крім того, слабка і помірна експресія BCL-2 в незміненому міометрії виявляється органоспецифичность для ГМК міометрія, в той же час відсутність експресії цього білка в ГМК лейоміосаркоми матки є прогностично несприятливим

    критерієм. Гіперекспресія р53 є показником гіршого прогнозу в порівнянні з ЛМС, в яких виявляється відносно слабкий і помірний рівень експресії р53. Коекспрессія BCL-2 та р53 (позитивний апопарітет) є прогностично сприятливим показником, тоді як відсутність експресії одного з маркерів призводить до зниження 10-річної виживаності. Збільшення числа Ag-ОЯОР-білків більш 23,4 робить негативний вплив на результат захворювання при лейоміосаркомі тіла матки.

    ЛІТЕРАТУРА

    1. Автандилов Г.Г. // Питання онкології. 2000. Т. 46, № 4. С. 423-426.

    2. Введення в молекулярну біологію канцерогенезу / Под ред. Ю.Л. Шевченко. М .: ГЕОТАР-Мед, 2003. 222 с.

    3. Гагуа І.Р., Кузнецов В.В., Лазарева М.І. та ін. // Вісник РОНЦ ім. М.М. Блохіна РАМН. 2007. т.18, № 3. С. 23-31.

    4. Імянітов Е.Н., Хансон К.П. Молекулярна онкологія: клінічні аспекти. СПб .: СПбМАПО, 2007. 211 с.

    5. Клінічна онкогінекологія: Керівництво для лікарів / За ред. В.П. Козаченко. М .: Медицина, 2005. С. 178-220.

    6. Райхлин Н.Т., Букаєва І.А., Смирнова О.О. та ін. // Архів патології. 2008. Т. 70, № 3. С. 15-18.

    7. Франк Г.А. // Практична онкологія. 2004. Т. 5, № 4. С. 231-236.

    8. AubeleM., BieterferdS., Derenzini M. et al. // Zentralbl. Pathol.

    1994. Vol. 140 (1). P 107-108.

    9. Coindre J.M., Terrier P., Guillou L. et al. // Cancer. 2001. Vol. 19 (10). P. 1914-1926.

    10. Federation Nationale des Centres de Lutte contre le Cancer. Standards, Options, et Recommandations. Sarcomes des Tissus Mous et Osteosarcomes, Vol. 1, 1st edition. Paris: Arnette Blackwell, 1995. P. 6-113.

    11. Harlow B.L., Weiss N.S., Lofton S. // J. Nat. Canc. Inst. 1986. Vol. 76 (3). P 160-161.

    12. Livi L., Paiar F., Shah N. et al. // Int. J. Radiat. Oncol. Biol. Phys. 2003. Vol. 57 (5). P 1366-1373.

    13. MatsuoH., Maruo T., Samoto T. // J. Clin. Endocrinol. Metabol. 1997. Vol. 82 (1). P. 293-299.

    14. Nordal R.R., Kristensen G.B., Kaern J. et al. // Acta Oncol.

    1995. Vol. 34. P. 797-802.

    15. PichA., ChiusaL., MargariaE. // Micron. 2000. Vol. 31 (2). P. 133-141.

    16. Trere D. // Micron. 2000. Vol. 31 (2). P 127-131.

    17. Trojani M., Contesso G., Coindre J.M. et al. // Int. J. Cancer. 1984. Vol. 33. P. 37-42.

    надійшла 6.07.09


    Ключові слова: Лейоміосаркоми ТІЛА МАТКИ / Молекулярно-БІОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ / КРИТЕРІЇ ПРОГНОЗУ / UTERINE CORPUS LEIOMYOSARCOMA / MOLECULAR AND BIOLOGICAL MARKERS / PROGNOSTIC CRITERIA

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити