Стаття присвячено АНАЛІЗУ українського етнокультурного розвитку й етнічніх процесів у першій половіні XVIІ ст. Автором досліджено дінамічні Зміни безпосередно и опосередковано пов'язаних з тогочасної етнокультурним розвитку та ее головного елементів: мови, территории, традіційної культури, православної релігії, ідентічності, історичної памяті ТОЩО

Анотація наукової статті по ЗМІ (медіа) і масовим комунікаціям, автор наукової роботи - Фігурній Ю.С.


Analysis of Ukrainian ethno-cultural and ethic processes in the first half of XVII century

This article is devoted to analysis of Ukrainian ethno-cultural development and ethnic processes in the first half of the XVII century. The author studied the dynamic changes of directly and indirectly related to then ethnocultural development and its main elements: language, territory, traditional culture, Orthodox religion, identity, historical memory and so on


Область наук:
  • ЗМІ (медіа) і масові комунікації
  • Рік видавництва діє до: 2016
    Журнал: ScienceRise

    Наукова стаття на тему 'Аналіз українського етнокультурного РОЗВИТКУ Й ЕТНіЧНІХ ПРОЦЕСіВ У ПЕРШіЙ ПОЛОВІНі XVII СТ'

    Текст наукової роботи на тему «Аналіз українського етнокультурного РОЗВИТКУ Й ЕТНіЧНІХ ПРОЦЕСіВ У ПЕРШіЙ ПОЛОВІНі XVII СТ»

    ?5. Adamovich, S. V. (2012). The idea of ​​catholicity in the ideology and activities of political party "Our Ukraine". Bulletin Prikarpatsky University. History, 21, 78-83.

    6. Statement of the Central Leadership of the NRU recognition of UPA combatants in World War II (2009). Kyiv: Institute of History of Ukraine, 347.

    7. The program "Svoboda" - protection program. Union "Freedom". Available at: http://svoboda.org.ua/party/program

    8. The main program goals and political objectives of the party "Our Ukraine" at the present stage. Our Ukraine. Available at: http://file.liga.net/party/2926-nasha_ykraina.html

    9. Assign BYuT proposes to UPA voyuyuschey storonoy t myrovoy Second War (2009). Korrespondent.net. Available at: http://korrespondent.net/ukraine/politics/1020866-byut-predlagaet-priznat-upa-voyuyushchej-storonoj-vo-vtoroj-mirovoj-vojne

    10. Speaker Lytvyn caught the "multi" (2009). Comments. Available at: http://kirovograd.comments.ua/news/ 2009/05/15 / 174429.html

    11. About UPA not only (2011). Party BLOW Vitali Klitschko. Available at: http://klichko.org/ua/team/blogs/lead-er/pro-voyiniv-upa-i-ne-tilki

    12. The program of the Communist Party of Ukraine. CPU. Available at: http://www.kpu.ua/ru/page/programmakpu

    13. Program Prohressyvnoy sotsyalystychekoy party of Ukraine. Progressive Party sotsialistychnayi Ukraine. Available at: http://www.vitrenko.org/article/456

    14. Blame hytlerovskyh posobnykov UPA for sodeyannbie crime and prohibition neonatsystskye party of Ukraine - a country that's mean salvation of civil war sotsialistychnayi (2013). Progressive Party of Ukraine. Available at: http://www.vitrenko.org/article/16769

    15. "Antyfashystskyy March" rehyonalov - chetvertoe otdelenie performance on predvb bornomu obolvanyvanyyu voters sotsialistychnayi (2013). Progressive Party of Ukraine. Available at: http://www.vitrenko.org/article/16543

    16. The program of the Party of Regions (2007). Party of Regions. Available at: www.partyofregions.org.ua

    17. Deputies from the Party of Regions and the Communist Party asked the Polish Sejm recognize Volyn tragedy as genocide Poles (2013). ZN.UA. Available at: http://dt.ua/ POLITICS / deputati-vid-partiyi-regioniv-i-kpu-poprosili-polskiy-seym-viznati-volinsku-tragediyu-genocidom-polyakiv-124646_. html

    18. Sheinovo, V. (2006). Pyar "white" and "black": Hide Control Technology people. Moscow: Harvest, 672.

    Рекомендовано до публгкацІ д-р icmop. наук, професор Литвин М. Р.

    Дата надходження рукопису 31.10.2016

    Попович Олексш Анатолшовіч, асшрант, Центр дослвдження укрансько-польських ввдносін, 1нстітут украшознавства iM. I. Крип'якевича НАН Украни, вул. Козельницька, 4, м. Львiв, Украна, 79008 E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Oleksij Popovych, Postgraduate student, Research Center Ukrainian-Polish relations, Ivan Krypyakevych Institute of Ukrainian studies of National Academy of Sciences of Ukraine, Kozelnicka str., 4, Lviv, Ukraine, 79008 E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    УДК 94 (477) «16»

    DOI: 10.15587 / 2313-8416.2016.86174

    АНАЛ1З УКРАШСЬКОГО етнокультурних РОЗВИТКУ Й ЕТН1ЧНІХ ПРОЦЕС1В У ПЕРШ1Й ПОЛОВІН1 XVII ст.

    Ю. С. Ф1гурній

    ANALYSIS OF UKRAINIAN ETHNO-CULTURAL AND ETHIC PROCESSES IN THE FIRST HALF OF XVII CENTURY

    Y. Fihurnyi

    Стаття присвячено аналiзу укратс'кого етнокультурного розвитку й етнiчніх процеав у першш статевих XVII ст. Автором до ^ Джено дінамiчнi змті безпосередн'о i опосередковано пов'язаних з тогоча-сним етнокул'турнім розвитку та ii головного елементiв: мови, території, традіцтно'1 кул'турі, пра-вославно'1 рел ^ І, iдентічностi, кторічно'1 памятi ТОЩО

    Ключовi слова: прикрашений, украшщ, укратс'кій етнокул'турній розвиток, етнiчнi процеси, мова, тери-торiя, традіцтна кул'тура

    This article is devoted to analysis of Ukrainian ethno-cultural development and ethnic processes in the first half of the XVII century. The author studied the dynamic changes of directly and indirectly related to then ethno-cultural development and its main elements: language, territory, traditional culture, Orthodox religion, identity, historical memory and so on

    Keywords: Ukraine, Ukrainians, Ukrainian ethno-cultural development, ethnic processes, language, territory, traditional culture

    1. Вступ

    Одшею i3 базових засад украшства е прикрашені-ка етшчна iдентічнiсть (самобутнiсть, тотожнiсть ТОЩО) - усвiдомлення украшцямі своє! приналежність-СТI до украшського етнос через ототожнення базових характерних чіннішв свого духовного свггогля-ду i матерiального добробуту з чисельністю ознака й складник укра1нсько! етнiчно! сшльноті. У свою черга, головний етновізначальнімі рісамі украшського народу е: спшьшсть походження, мовна еднiсть (функцiонування в его середовіщi рщно! Украгнсько! Мови), наявшсть власно! споконвiчно! ет-шчно! територии ', самобутні духовна i матерiальна традіцiйна культура, релiгiйнiсть, Збереження й Юну-вання самосввдомосп, етнiчно! пам'яп, самоназви, мен-талiтету, стереотіпiв поведшкі ТОЩО. Всi ц1 елементи е складових украшського етнокультурного комплексу й творяться в процесi трівалого у чай i просторi етнокультурного розвитку Украши й украшщв.

    2. аналiз лiтератури

    У результатi аналiзу науково! лiтератури, мо-Жемо сделать Висновок, что дослвднікі Вивчай украшській етнокультурний розвіок й етнiчнi про-цесі I пол. XVII ст. Так, А. Кримський [1] й I. опеньки [2] дослвджувалі розвиток украшсько! мови та етімологш назви «прикрашені». С. Макарчук [3] Вивчай Розширення укранськіх етнiчніх земель i становлення самобутні! традіцiйно! культури украшщв. Ю. Фiгурній розглядае мiлiтарну культуру украшщв, як важлівій Чинник вiтчізняного етнокультурного розвитку [4] й акцентуе Рамус на вплівi релiгiйного Чинник на украшсьш етнiчнi процеси

    [5]. А А. Сулима-Камшській аналiзуе Вплив Берес-тейсько1 унп на етнокультурний розвиток в Укра1ш

    [6]. С. Леп'явко визначавши роль мученецько1 смертi С. Наливайка у его Народнiй геропацп [7]. М. Тіво-дар розглядае процес творення етнонiмiв [8]. В. Баран Вивчай походження назви «прикрашені» [9].

    Незважаючі на наявш працi, ця проблематика потребуе Подальшого наукового опрацювання.

    3. Мета i завдання дослiдження

    Мета дослщження полягае в аналiзi прикрашені-кого етнокультурного розвитку й етшчніх процейв у Першi половінi XVII ст.

    Для Досягнення поставлено1 мети е доцшьнім вірiшення таких дослiдніцькіх завдання:

    - стисло охарактерізуваті юторюграфш про-

    блеми;

    - простежіті розвиток народно1 украгнськог мови i тогочасно1 староукра1нсько1 лiтературно! мови;

    - проаналiзуваті Розширення украшсько1 ет-ючно! територии '; Розглянуто розвиток традіцiйно! украгнськог культури загаль i мiлiтарно! зокрема;

    - окреслити тогочасної домiнантну ознака укра1нського народу - православну вiру та ll важлівій Вплив на вічізняній етнокультурний розвиток;

    - осмісліті розвиток етшчно1, Нацiональна! iдентічностi, самосвiдомостi, пам'яп, самоназви народу i власно1 кра1ні.

    4. аналiз украТнського етнокультурного розвитку й етшчніх процейв у Першi моловші XVII ст.

    Розпочінаючі аналiз етнiчніх процесiв у пе-ршiй половінi XVII ст., Ми Хочемо ввдзначіті, что смороду розвивалась Завдяк потужного iмпульсам до-леносніх подiй друго! половини XVI ст., а самє Лю-блшсько! м1ждержавно! та Берестейська! мiжцерков-но! унiй. Саме наслвдкі i ввдгомоні ціх важлівіх факторiв стали визначальності в течение НЕ тiльки першо! Половина, а й Усього бурхливих XVII ст. Те-пер стисло охарактерізуемо Основний перебiг етнокультурного розвитку укра! Нщв у дослвджуваній нами юторічній перiод. Розпочнемо наш аналiз з розвитку й побутування укра! Нсько! мови, оскiльки вва-вантажують Г! за одну з найважлівшіх етновізначальніх ознака украГнцiв.

    А. Кримський у свого працi «УкраГнська мова, зввдшля вона взялася i як вона розвивалась» наголо-Шуваєв, что Вже у XIV ст. украГнська мова остаточно сформувалася, а Упродовж XV-XVII ст. повнiстю опанувала почти всi тогочаснi укра! нськ1 етнiчнi зе-Млi, вiдтiснівші архаГчнi дiалекті на порубiжжя [1].

    Загаль, у першш половінi XVII ст. украГнсь-ка мова широко побутувала у тогочасного укра! нсь-кому соцiумi, а самє у середовіщi селянства, мщанс-тва, козацтва, дрiбноГ i середньо! шляхти. Разом з тим, ГГ успiшному поступальний розвитку i поши-ренню стали на завадi два Чинник - активна полошіте-зацiя Заможне! шляхти i магнатерп (украГнськіх кня-зiвськіх дінастш) i засилля староболгарсько! ' (Церки-вно-слов'янського!) У Громадянська i духовному жітп суспiльства. На превеликий жаль, Переважно бiльшiсть представнік1в укра! Нсько! елiті (проввдно! верстви) з родiв князiв Острозьких, Збаразьких, Ко-рецькіх, Вишневецьких, Заславський, Сангушк1в остаточно зрiкаліся свого етшчного корiння, своє! ' украГнськостi (руськосп, русинства, як тодi писали i говорили) та опольщуваліся (полонiзуваліся).

    З цього приводу, I. опеньки (Митрополит 1ла-рюн) писав: «За цього ж часу розпочався нашвсмер-них для нашого народу, як наці, процес ополячення нашо! шгелі-енцп та нашо! ' шляхти: Звичайно кидали свою православну вiру, пріймаючі католіцт-во, а потiм забуває мову й ставали поляками. Процес такого Впровадження з часом усе збшьшувався, на католицтва перейшла вся наша нащональна верх вка, а при Благочестівш вiрi позосталися тшькі «по-Пi та хлопi», як смiяліся поляки. Ось чому укра! Нська мова поволi ставала для поляка «мовою холопською» бо при тй позостався тiльки сам простий народ »[2].

    Одшею з головних етновізначальніх рис укра! Нського народу е наявшсть власно! етшчно! ' територии '. Так, у першш половин XVII ст. украшсьш етшчш процеси характерізуваліся активно дiямі относительно кiлькiсного Розширення та яшсного освоєння земель, ЯК-1 з годиною стали базовими для украшщв. Ро-зпочінаеться процес так звано! укра! нсько! реконшс-ти, а самє, цшеспрямоване продвижения реєстрових i нереєстрових козакiв та запорожцiв (як авангарду украшського етнос) на пiвденний Укра! ні, де всупереч

    TaTapo-Type ^ KiH eKcnaHcii 'Big6yBaeTbca yKpaiHCbKa KonoHi3a ^ a CTenoBHx o6mupiB [4].

    niega nopa3KH Mockobu 'y CMogeHCbKiH BiHHi 1632-1634 pp. BoHa 3MymeHa 6yga noBepHyTH PeHi no-enogmiH CMogeH ^ HHy H ^ eprnroBo-CiBep ^ HHy, oT®e, цi mBHiHHo-cxigHi yKpai'HCbKi 3eMgi 3HoBy 6ygu npueg-HaHi go eraiHHoro TepeHy yKpai'HH. BHaegigoK HeBga-gux кoзaцbкнх noBCTaHb 20-30-x pp. XVII ct., B®e 3 KiHua одна тисяча шістсот тридцять сім p. enocTepiragoea MacoBe nepeeegeHHa yKpaiH ^ B, b ToMy Huegi H peecTpoBHx Ko3aKiB Ha Cgo-6o®aH ^ HHy, aKa Ha toH Hae Bxoguga go CKgagy Moe-KoBCbKoro цapствa. Ocb TaK yKpaiHCbKuH Hapog po3no-HaB ocBoeHHa i цнх 3eMegb, aKi b MaH6yTHboMy cragu CKgagoBow HacTHHow eTHiHHoi TepHTopii yKpai'HH. Ot-®e, b 1-H nogoBHHi XVII ct. no3a Me®aMH eyHacHux yKpaiHCbKHx eTHinHHx 3eMegb, oKpiM exigHux i niBgeH-hhx ix perioHiB 3agumaguea HaH6igbm 3axigHi - ByKo-BHHa i 3aKapnarra.

    TaKo® ogHiew i3 BH3BHHagbHHx o3HaK yKpaiHcb-Koro eTHocy e Horo eaMo6yTHa тpagнцiHнa Kygbrypa, y ToMy Huegi H ii MigirapHa CKgagoBa, y HamoMy BHnag-Ky - кoзaцbкa, a HanpuKgag, y Haeu KuiBCbKoi Pyci -gu ^ pcbKo-gpy ^ HHHa. Ha gyMKy BHeHoro C. MaKapHy-Ka, HHMaga KigbKicTb nueeMHux g®epeg, y ToMy Huegi CTBopeHHx iHo3eMuaMH, gawTb nigcTaBH BBa®aTH, ^ o y XVI-XVII ct. CKgaguea i Bce6iHHo ce6e BuaBHgu «Kga-CHHHi» eTHorpa ^ inHi pueu yKpaiHcbKoro Hapogy, aKi noBHo Ta mupoKo 6ygu BHBnern eraorpa ^ iHHow Hay-kow b XIX - Ha nonarKy XX ct. Ctocobho gpyroi nogoBHHH XVI - nepmoi nogoBHHH XVIII ct., To HiTKo npocTe®yBaBca toh eraorpa ^ iHHuH nogig yKpai'HH, aKHH He BTpaTHB CBoro 3HaHeHHa i goTenep. TaK, Bigo-mhh nogeMicT iBaH BumeHCbKuH нaпpнкiнцi XVI ct. B®HBaB TaKi eTHoTonoHiMH, aK Maga Pycia, BogHHb, nogogia, noKyrra, a 3a TycrHHCbKHM giTonHcoM, ctbo-peHHM ^ oHaoni3Hime b 20-x poKax XVII ct., Bupi3Ha-gHca TaKi eraorpa ^ iHHi 3eMgi, aK BogHHb, nogigga, yKpaiHa . MiHiaTwpa 3 yHHTegbHoro eBaHregia 3a6gy-giBCbKoro BHgaHHa gawTb 3Mory BigTBopHTH yKpai'HCbKi cigbCbKorocnogapcbKi 3Hapagga aK: KogicHuH ngyr, koch, ^ nu, gonaTH; enoeo6u 6ygiBHH ^ rea gBoKaMepHHx npHMi ^ eHb to ^ o. TaM TaKo® npocre®yeTbca xapaKTe-pHHH KoMngeKC cegaHCbKoro HogoBiHoro ogary, ^ o CKgagaeTbca 3i cbhth, manKH i mapoBap. 3aragoM, y pi-3hhx g®epegax ^ oro Haey HeogHopa3oBo 3ragywTbca TaKi arpH6yTH B6paHHa, aK mapoBapu, eeMuparu, man-KH-6ypKH, nocTogu [3].

    fflpgo MigirapHoi Kygbrypu yKpaiH ^ B, to mh ne-peKoHaHi, ^ o caMe gнцapствo KuiBCbKoi Pyci-yKpaiHH 6ygo nonepegHHKoM i 3pa3KoM yKpaiHcbKoro кoзaцтвa. 3anopo®qi, peeстpoвцi i HepeecrpoB ^ CTagu thm CTa-geBHM CTpu®HeM, HaBKogo aKoro KoHcogigyBaBca yKpa-iHCbKHH eTHoc y XVI i go KiH ^ XVIII ct. [4].

    y goMogepHy i paHHboMogepHy go6y gy®e Ba®-gHBHM hhhhhkom 6yga pegiria. y Ti Haeu nmaHHa Bipu, BipoTepnHMocTi naHyBagu y CBigoMocri Ta BH3HaHagu цнвigiзaцiHнy H eTHoKygbrypHy igeHTH ^ iKaqiro aK ne-peeiHHoro iHgHBigyMa, TaK i цigнx eTHociB [5].

    OgHiew 3 rogoBHHx pue i goMiHaHTHHx o3HaK yKpaiHcbKoro Hapogy y toh Hae 6yga npaBocgaBHa Bipa. Oco6gHBo цe Mago 3HaHeHHa gga thx yKpaiH ^ B, aKi MemKagu Ha TepeHax PeHi noenoguToi (a ix 6yga nepe-

    Ba®Ha 6igbmicTb). go BepecTeHcbKoi Mi®qepKoB-

    Hoi yHii (1596 p.) NHTaHHa Bipu 6ygo Ha Haei gga yKpai-HCbKoi eTHiHHoi cnigbHoTH (cegaHCTBa, Mi ^ aHCTBa, ko-зaцтвa, gyxoBeHCTBa, mgaxTH i MarHaTepii), to nicga ii wpuguHHoro o ^ opMgeHHa boho CTago apxiBa®guBHM. CaMe 3 KiH ^ XVI i npoTaroM nepmoi nogoBHHH XVII ct. npo6geMa BipocnoBigaHHa H BH3HaHHa ce6e Bi-phhmh hh npaBocgaBHoi, hh кaтogнцbкoi, hh yHiaTCb-Koi, hh npoTecTaHTCbKoi KoH ^ ecii CTagu BH3HaHagbHH-mh gga yKpaiHcbKoro eyenigbeTBa Ta nocnpuago 6igbm HiTKiH KpHCTagi3aqii nuTaHHa eTHiHHoi caMoigeHTH ^ i-Kaqii eTHiHHoro caMoycBigoMgeHHa ToroHacHHM yKpai-HuaM ( pycHHaM, pycbKHM) CBoei caMo6yTHocTi i Heno-BTopHocTi. yHia 3 BaTHKaHoM, i CTBopeHHa nignopagKo-BaHoi TigbKH HoMy Гpeкo-Kaтogнцbкoi цepквн, noBHH-ho 6ygo gonoMorru BH ^ oMy npaBocgaBHoMy gyxoBeHC-TBy yKpai'HH i Bigopyci, mBHgKo BnopagKyBaTH cboI BHyTpimHi цepкoвнi cnpaBH, age b peagbHoMy ®Hrri BoHa CTaga KaTagi3aTopoM aK yKpaiHCbKHx eraiHHHx, TaK i gep®aBoTBopHHx i HaqieTBopHHx пpoцeсiв.

    nogbCbKHH BHeHHH A. CygHMa-KaMiHCbKHH 3a-3HaHae: «IepapxiB HoBocTBopeHoi KuiBCbKoi MHTponogii He BH3HaBaga Hi npaBocgaBHa mgaxTa, Hi 6igbmicTb ro-pogaH; He Morga HoBa цepквa 6opoTuca H 3a gymi Bip-hhx no MoHacTupax i napa ^ iax, 6o Ti 3age®agu Big npuBaTHux BgacHHKiB ... BpemTi, 3anpoBag®eHHa yHii HagoBro po3CBapugo «Pycb i3 Pyccw», ce6To npaBocgaB-hhx Ta yHiaTiB, a CKacyBaHHa yHii CTago ogHHM 3 KgwHo-bhx HanpaMiB giagbHocTi aKTHBHux nogiTHHHux cug ^> [6].

    OT®e, yHia CTaga Ba®guBHM gogeHocHHM $ aKTo-poM b ®urri yKpai'HH H yKparn ^ B, 6o BoHa He TigbKH gonoMorga BH3HaHHTHca yKpai'HHaM 3i CBoew eTHiHHow npuHage®HicTw, a b MaH6yTHboMy i HaqioHagbHow.

    ^, Ocgig®ywHH yKpai'HCbKi eTHiHHi npo ^ CH nepmoi nogoBHHH XVII ct. Tpe6a 3a3HaHHTH, ^ o Ba®guBH-mh eTHoBH3HaHagbHHMH pucaMH yKpaiHcbKoro Hapogy e icHyBaHHa y Hboro eTHiHHoi Ta Ha ^ oHagbroi igeHTHH-HocTeH, caMocBigoMocTi, eTHiHHoi, Ha ^ oHagbroi Ta ic-TopuHHoi naM'aTeH, cnigbHoi gogi, icTopii, caMoHa3BH, MeHTagiTeTy , CTepeoTHniB noBegiHKH to ^ o. 3Ba®awHH Ha $ opMar Hamoro gocgig®eHHa, mh He B3Mo3i npoaHa-gi3yBaTH Ko®eH 3 цнx HHHHHKiB, age 3ynHHHMoca, Ha Hamy gyMKy, Ha HaHBaroMimux. TaK, ®opcroKa CTpaTa C. HaguBaHKa nogaKaMH y KBiTHi тисячі п'ятсот дев'яносто сім p. CTaga 3HaKo-bow gga yKpaiHu i yKpaiH ^ B.

    Bnepme, b yKpaiHcbKiH caMocBigoMocri C. Ha-guBaHKo CTaB 3aragbHoBH3HaHHM repoeM yKpaiHu. npo цe CBigHHTb aK yKpaiHCbKHH ^ ogbKgop (ycHa HapogHa TBopHicTb), TaK i ToroHacHi HaparHBHi (nuceMHi) g®e-pega. ^ K ^ ob peagbHoMy ®Hrri кoзaцbкoмy BaTa®Ky b цeнтpi BapmaBH Ha oHax BegHKoro HaToBny cnoHaTKy Bigpy6agu rogoBy, a noTiM Horo Tigo HeTBepTyBagu, To6To po3py6agH Ha mMaTKH, aKi 3rogoM nopo3BimyBa-gu no MicTy [7], to b repoi3oBaHiH i Mi $ ogori3oBaHiH тpagнцii HaguBaHKa pa3oM 3i cboimh no6paTHMaMH-ogHogyM ^ MH Ho6ogow, Ma3enow i Kh3hmom nogaKH 3a®HBo cnagugu b po3neHeHoMy MigHoMy 6нцi [10].

    TaKo®, xoHeMo 3ynuHHTuca Ha BgacHe Ha3Bi (caMoHa3Bi) yKpaiHCbKoi eTHiHHoi cnigbHoTH. M. Thbo-gap 3a3HaHae, ^ o Bei eTHocu MawTb cboI BgacHi Ha3BH -eTHoHiMH. Цe e CBigneHHaM, ^ o npoHmoB neBHuH mgax icTopuHHoro po3BHTKy, a Horo HgeHH ycBigoMHgu ee6e

    Окремо еттчною спiльнотою. Разом з тим, етнош-ми НЕ е став, Тогочасні украГнцiв! Х Суйда називали по-рiзному, зокрема угорщ, нiмцi, Румунію, поляки трівалій годину називали русинами, рутин, ру-Снак (вiд назви держави Кі! Вська Русь) , турки i татари - козаками, росiяні - малоросами, зрвдка -черкесамі »[8].

    Щодо назви «прикрашені», яка на сьогодш е ві-значальнім Поняття для нашо! держави, теріторп, культури й етшчно! спiльноті, то ми наведемо думки укра! нськіх вчених, ЯК-1 фахово пояснюють !! походження i побутування. I. Огiенко наголошував: «Слово Укра! На, что заступило в нас Русь, вщоме з давним-го годині. Спершись визначавши воно пограниччя. За ШЗ-нiшіх часiв вживання слова Укра! На в розумiннi вйе! укра! нсько! землi зграї все часпшім, цебто назва мало! мюцевості перенесли на всю кра! ну, что в юто-рп явіще Звичайне. За Богдана Хмельницького ця назва Вже й по офщшніх актах. Починаючі з XVII ст. чужінщ дуже часто звуть нашу землю Укра! ною. Так например, французький iнженер Боплан, что 17 лгг (1630-1647) прожив на Нашi земл ^ зве !! всегда Укра! на, а народ !! укра! нськім. Так само звуть нас в вiках XVII-XVIII i рiзнi чужінцi: посли, подорожш, купцi й iн. Цiкаво, что в Галічіш та в Закарпатп часто звали Надднiпрянщіну такоже Укра! На, укра! Нцi, а собі звали русинами; видно, нова назва НЕ Швидко ширше по окра! нах нашо! соборно! землi. На старих мапах XVII ст. Вже маемо Укра! на [2].

    В. Баран позначають, что Вже в XVI ст. назва «Укра! на» виступали в сучасности етнографiчно-географiчному розумiннi, вона пріймаеться населений-ням i як Означення окремо! кра! ні, землi i народу, а Поняття «Русь» поступово втрачае свiй попереднiй етно-географiчній i полгтічній змiст i НЕ тiльки тд-мiняеться, но й замiняеться назв «Укра! на» [9].

    Таким чином, у кшщ XVI - Першi половини XVII ст. Поняття Укра! на, укра! НЩ, укра! нська (-е, -ий, -i ТОЩО), поступово набірають Поширення i по-чінають конкуруваті з визначенням Русь, русини, руська (-е, -ий, -i ТОЩО) , Щоби через Деяк годину! х по-вшстю вітiсніті як з побутового, так i наукового вживання.

    5. Результати дослвдження i ix Обговорення

    Укра! Нській етнокультурний розвиток й етш-чнi процеси у першш половіш XVII ст. характеризуються як кшьшснім, так i як1снім! х Наповнення, пвднесенням i дінамiкою:

    1) УкраТнська мова як зайб спiлкуванія, етно-Збереження i розвитку укра! Нцiв розпочінае трівалу боротьбу за Розширення зони свого впліву у лгтера-турнiй, науковш i духовнiй сферах тогочасного сус-пiльства;

    2) Базовi укра! Нськi етшчш Терен консолi-дуються, опановуються, освоюються i розшірю-ються, як Завдяк перебуванню в однш державi -Речi Посполітiй, так i завдячуючи наполегливi працi укра! Нцiв;

    3) Укра! Нська традіцiйна культура набувае сво! Х Класичний рис, яш стають визначальності для нє! аж до початку ХХ ст .;

    4) Впровадження в життi мiжцерковноi Берестейська! унп допомагать консолщаці укра! нсь-кого етнос;

    5) В украшщв розвіваеться етшчна самовден-тіфжа ^ й поступово вiдбyваеться замiна етнонiмiв, а самє, назви Русь i похiдніх ВВД нє! зрозуміти на -Украша й суголосніх з нею Означення.

    6. Висновки

    Таким чином, у ходi дослiдження проаналiзова-но головнi напрямки укра! Нського етнокультурного розвитку й дінамшу етнiчніх процейв у першш половіш XVII ст. У результат! проведеного дослщження:

    - охарактеризовано юторюграфш проблеми дослщження, простежено розвиток народно! укра! н-сько! мови i староукр! нсько! лiтератyрноi мови;

    - здшснено аналiз Розширення украшсько! ' ет-нiчноi 'територii;

    - окреслено розвиток украшсько! традіцшно! ' культури загаль i мiлiтарноi зокрема;

    - Розглянуто тогочасної домiнантнy ознака укра! нського народу - православну вiрy та й важли-вий Вплив на вічізняній етнокультурний розвиток;

    - осміслено розвиток етшчно! та нащонально! iдентічностi, самосвщомосп, iсторічноi пам'ятi, самоназви народу i кра! ні.

    Незважаючі на чималий к1льк1сть напрацювань, присвячений вiтчізняномy етнокультурному розвитку й етнiчнім процесам першо! половини XVII ст. залиша-ється много щкавіх тим, ЯК-1 прямо i опосередковано пов'язанi з щею тематикою, зокрема питання дотічнi до Вивчення вплівiв (позитивних i негативних) староу-кра! нсько! лiтератyрноi мови на розвиток народно! мови, дослвдження тогочасної! укра! нсько! ментальносп й стереотішв поведiнкі ТОЩО. Маемо надш, что дослвд-никами у подалі вдасть Залуччя новi джере-ла, здшсніті аналiз та дослвдіті цi та iншi проблеми, пов'язанi з укра! Нськім етнокультурним розвитку i етнiчнімі процесами першо! половини XVII ст.

    Лггература

    1. Шахматов, О. Нариси з ютор украшсько! мови та хрестоматш з пам'ятнікiв Письменська! Старо-Укра! Нщіні XI-XVIII ст. [Текст] / О. Шахматов, А. Кримський. - К., 1924. - 112 с.

    2. опеньки, I. украшсько! лгтературно! мови [Текст] / I. опеньки. - К., 2001. - 218 с.

    3. Макарчук, С. А. Етшчна юторш Украши [Текст] / С. А. Макарчук. - К .: Знання, 2008. - 472 с.

    4. Ф ^ урній, Ю. С. 1сторічш витоки украшського лицарства: нариси про Зародження i розвиток козацько! традіцшно! культури та нацюнальне вшськове мистецтво в укра! нознавчому вімiрi [Текст] / Ю. С. Фггурній. - К .: Стилос, 2004. - 308 с.

    5. Ф ^ урній, Ю. С. Укра! Нське етнодержавона-цiетворення (XV-XVIII ст.) В укра! Нознавчому вімiрi [Текст] / Ю. С. Фiгyрній. - К., 2014. - 400 с.

    6. Камшській-Сулима, А. 1стор1я речi Посполитої! як iсторiя багатьох народш, 1505-1795. Громадяни,! Хня держава, сyспiльство, культура [Текст] / А. Камшській-Сулима. - К .: Наш час, 2011. - 266 с.

    7. Леп'явко, С. Семерш Наливайко. Украши в особах: Литовсько-польська доба [Текст] / С. Леп'явко. -К., 1997. - С. 219-227.

    8. Tівoдap, M. Етнoлoгiя [Текст] / M. Tівoдap. -Уш ^ д, 1998. - 572 c.

    9. Бapaн, В. Д. У пoшyкax джеpел yкpaiнськoгo нapoдy [Текст]: мoнoгpaфiя / В. Д. Бapaн, Я. В. Бapaн. - К .: Пapлaментське відaвніцтвo, 2015. - 538 c.

    10. Korkte ™, Г. Істopія Ру ^ в або ManoE Рoсіі [Текст] / Г. ^ Ніський. - M., 1846. - 318 с.

    References

    1. Shakhmatov, O., Krymskyi, A. (1924). Narysy z isto-rii ukrainskoi movy ta khrestomatiia z pamiatnykiv pys-menskoi Staro-Ukrainshchyny XI-XVIII vv. Kyiv, 112.

    2. Ohiienko, I. (2001). Istoriia ukrainskoi literaturnoi movy. Kyiv, 218.

    3. Makarchuk, S. (2008). Etnichna istoriia Ukrainy. Kyiv: Znannja, 472.

    4. Fihumyi, Yu. S. (2004). Istorychni vytoky ukra-inskoho lytsarstva: narysy pro zarodzhennia i rozvytok kozatskoi tradytsiinoi kultury ta natsionalne viiskove mystet-stvo v ukrainoznavchomu vymiri. Kyiv: Stilos, 308.

    5. Fihurny, Yu. S. (2014 року). Ukrainske etnoderzhavonatsiie-tvorennia (XV-XVIII st.) V ukrainoznavchomu vymiri. Kyiv, 400.

    6. Kaminskyi-Sulyma, A. (2011). Istoriia Rechi Pospolytoi yak istoriia bahatokh narodiv, 1505-1795. Hromadiany, yikhnia derzhava, suspilstvo, kultura. Kyiv: Nash chas, 266.

    7. Lepiavko, S. (1997). Semerii Nalyvaiko. Istoriia Ukrainy v osobakh: Lytovsko-polska doba. Kyiv, 219-227.

    8. Tyvodar, M. (1998). Etnolohiia. Uzhhorod, 572.

    9. Baran, V. D., Baran, Ya. V. (2015). U poshukakh dzherel ukrainskoho narodu. Kyiv: Parlaments'ke vidavnictvo, 538.

    10. Konisskiy, G. (1846). Istoriya Rusov ili Maloy Ros-sii. Moskow, 318.

    Рекомендовано до публгкацІ д-р icmop. наук Баран В. Д.

    Дата надходження рукопису 28.10.2016.

    Ф ^ урній Юрш Степанович, кандидат юторічніх наук, заідувач ввддшу, Ввддш украшсько! етнологп, Науково-дослвдній шстітут укранознавства МОН Украши, вул. 1саакяна, 18, м. КШВ, Украна, 01135 E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Fihuryi Yuriy, PhD, Head of Department, Ukrainian Department of Ethnology, Research Institute of Ukrainian Education of Ukraine, Isahakian str., 18, Kyiv, Ukraine, 01135

    УДК 323.2 «1960»

    DOI: 10.15587 / 2313-8416.2016.85513

    COMPREHENDING BY YOUTH IN THE DIASPORA OF THEIR'S APPOINTMENT IN THE STRUGGLE OF THE UKRAINIAN PEOPLE FOR INDEPENDENCE (1960s YEARS)

    O. Yaroshynskyi

    Осмислення молоддю У Д1АСПОР1 свого ПРИЗНАЧЕННЯ У БОРОТЬБ1 УКРАШСЬКОГО НАРОДУ ЗА НЕЗАЛЕЖН1СТЬ (1960-Ti рр.)

    О. Б. Ярошінській

    This article attempts to trace the internal state of the born outside of the homeland Ukrainian youth. We consider the outlook factors in the formation of new young generation emigration and its objectives in the fight of the Ukrainian people for independence by the example of the most active part of it, united in the Association of Ukrainian youth of n. M. Mychnovsky

    Keywords: Ukrainian nationalism, revolutionary liberation struggle, state independence of Ukraine, Ukrainian diaspora

    У cmammi робиться спроба простежіті внутрiшнiй стан народженоi поза межами piorni seMMi укра'1-нсько'1 'молодi. Розглядаються Чинник формирование свiтогляду нового молодого поколiння в eмiграцii та его завдання у боротьбi укра'тського народу за незалежнкть на прікладi найактівншо'1 'его части, об'еднано1' в Товариство укра'шсько'1 'студiюючоi молодi iм. М. Мiхновського

    Ключовi слова: укра'шській нацюнал1зм, революцшна визвольна боротьба, державна нeзалeжнiсть Украши, укра'1'нська дiаспора

    1. Introduction

    The most important task of any diaspora in the world - carefully keep and support their identity as a distinct national community in exile by conditions of the rapid assimilation. The Ukrainians outside of the home-

    land were protected from the natural assimilation by two missions: preservation of themselves and helping to Ukraine. By the studying of the process preservation of the national identity of Ukrainians outside of their homeland there is the great interest provoked in understanding


    Ключові слова: Україна / UKRAINE / Українці / Український етнокультурний РОЗВИТОК / UKRAINIAN ETHNO-CULTURAL DEVELOPMENT / Етнічні процес / МОВА / LANGUAGE / Територія / Традиційна КУЛЬТУРА / TRADITIONAL CULTURE / UKRAINIANS / ETHNIC PROCESSES / TERRITORY

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити