Мета. Вивчити структуру призначень лікарських засобів при гострим коронарним синдромом (гострий інфаркт міокарда і нестабільна стенокардія) на догоспітальному етапі в 2001 і 2006 рр. Матеріал і методи. Проведено ретроспектівноефармакоепідеміологіческое дослідження догоспітальному етапі лікування 1114 пацієнтів з гострим коронарним синдромом (гострий інфаркт міокарда і нестабільну стенокардію). Результати. У 2001 р на догоспітальному етапі лікування гострого інфаркту міокарда частота застосування ацетилсаліцилової кислоти,? -Адреноблокаторів і гепарину становила 0%, 0% і 81, 5, а в 2006 р 23, 9%, 8% і 13, 4%, відповідно . У 2001 р на догоспітальному етапі терапії нестабільної стенокардії ацетилсаліцилова кислота взагалі не використовувалася, адреноблокатори призначалися в 16, 2%, гепарин в 12, 3% випадків; в 2006 р частота застосування даних препаратів склала 3, 4%, 1, 6% і 0, 5%, відповідно. Полипрагмазия на догоспітальному етапі лікування гострого коронарного синдрому достовірно зменшилася в 2006 р в порівнянні з 2001 р Висновок. Структура застосування лікарських засобів на догоспітальному етапі лікування гострого коронарного синдрому відрізняється від існуючих рекомендацій по терапії даного захворювання. РФК 2007; 5: 4-8

Анотація наукової статті з клінічної медицини, автор наукової роботи - Решетько О. В., Магдєєв Р. М., Фурман Н. В.


Analysis of pre-hospital treatment of acute coronary syndrome

Aim. To evaluate the pre-hospital treatment of patientswith acute coronary syndromes (acutemyocardial infarction and unstable angina) in 2001 and 2006. Material and methods. Retrospective pre-hospital treatment survey was performed in 1114 patients with acute coronary syndrome (Acute myocardial infarction (AMI) or unstable angina (UA)) in 2001 and 2006. Results. For acute myocardial infarction use of aspirin,? -Blockers, heparin was 0%, 0%, 81, 5% in 2001 and 23, 9%, 8%, 13, 4% in 2006, respectively. Use of aspirin,? -Blockers, heparin in unstable angina were 0%, 16, 2%, 12, 3% in 2001 and 3, 4%, 1, 6%, 0, 5% in 2006, respectively. Fibrinolytic therapy was not provided. Polypragmasia reduced in 2006 in comparison with 2001. Conclusions. This survey demonstrates the discordance between existing current practice and guidelines for acute coronary syndrome. Rational Pharmacother. Card. 2007; 5: 4-8


Область наук:
  • клінічна медицина
  • Рік видавництва: 2007
    Журнал: Раціональна фармакотерапія в кардіології

    Текст наукової роботи на тему «Аналіз фармакотерапії гострого коронарного синдрому на догоспітальному етапі лікування»

    ?АНАЛІЗ КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ

    АНАЛІЗ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ ЛІКУВАННЯ

    О.В. Решетько, Р.М. Магдєєв, Н.В. Фурман

    Саратовський науково-дослідний інститут кардіології

    Аналіз фармакотерапії гострого коронарного синдрому на догоспітальному етапі лікування

    О.В. Решетько, Р.М. Магдєєв, Н.В. Фурман

    Саратовський науково-дослідний інститут кардіології

    Мета. Вивчити структуру призначень лікарських засобів при гострим коронарним синдромом (гострий інфаркт міокарда і нестабільна стенокардія) на догоспітальному етапі в 2001 і 2006 рр

    Матеріал і методи. Проведено ретроспективне фармакоепідеміологічне дослідження догоспітальному етапі лікування 1114 пацієнтів з гострим коронарним синдромом (гострий інфаркт міокарда і нестабільну стенокардію).

    Результати. У 2001 р на догоспітальному етапі лікування гострого інфаркту міокарда частота застосування ацетилсаліцилової кислоти, p-адреноблокаторів і гепарину становила 0%, 0% і 81,5, а в 2006 р - 23,9%, 8% і 13,4%, відповідно . У 2001 р на догоспітальному етапі терапії нестабільної стенокардії ацетилсаліцилова кислота взагалі не використовувалася, p-адреноблокатори призначалися в 16,2%, гепарин - в 12,3% випадків; в 2006 гчастота застосування даних препаратів склала - 3,4%, 1,6% і 0,5%, відповідно. Як і ліпрагмазія на догоспітальному етапі лікування гострого коронарного синдрому достовірно зменшилася в 2006 р в порівнянні з 2001 р Висновок. Структура застосування лікарських засобів на догоспітальному етапі лікування гострого коронарного синдрому відрізняється від існуючих рекомендацій по терапії даного захворювання.

    Ключові слова: гострий коронарний синдром, фармакоепідеміологія, догоспітальному лікування РФК 2007; 5: 4-8

    Analysis of pre-hospital treatment of acute coronary syndrome

    O. V. Reshetko, R.M. Magdeev, N.V. Furman Saratov Scientific Research Institute for Cardiology

    Aim. To evaluate the pre-hospital treatment of patients with acute coronary syndromes (acute myocardial infarction and unstable angina) in 2001 and

    2006.

    Material and methods. Retrospective pre-hospital treatment survey was performed in +1114 patients with acute coronary syndrome (acute myocardial infarction (AMI) or unstable angina (UA)) in 2001 and 2006.

    Results. For acute myocardial infarction use of aspirin, p-blockers, heparin was 0%, 0%, 81,5% in 2001 and 23,9%, 8%, 13,4% in 2006, respectively Use of aspirin, p-blockers , heparin in unstable angina were 0%, 16,2%, 12,3% in 2001 and 3,4%, 1,6%, 0,5% in 2006, respectively Fibrinolytic therapy was not provided. Polypragmasia reduced in 2006 in comparison with 2001.

    Conclusions. This survey demonstrates the discordance between existing current practice and guidelines for acute coronary syndrome.

    Keywords: acute coronary syndrome, pharmacoepidemiology, pre-hospital treatment Rational Pharmacother. Card. 2007; 5: 4-8

    Серцево-судинні захворювання в більшості розвинених країн продовжують залишатися провідною причиною захворюваності і смертності, що завдає значної шкоди економіці [1]. Гострий коронарний синдром (ГКС), в який об'єднують інфаркт міокарда (ІМ) з підйомом або без підйому сегмента БТ і нестабільну стенокардію (НС), - одна з найбільш частих причин виклику кардіологічних бригад швидкої медичної допомоги (ШМД). При розвитку ОКС пацієнт потребує невідкладної медичної допомоги: від спокою і фізичної розвантаження до ургентного інвазивного втручання (черезшкірної коронарної балонної ангіопластики, стентування). Для своєчасних і адекватних дій необхідні термінова госпіталізація, безперервне лікарське спостереження, виконання на всіх етапах лікувально-діагностичних заходів, максимально відповідають сучасним уявленням про тактику ведення хворих ОКС. Визначальним фактором лікування ОКС є адекватність медичної допомоги в перші

    години захворювання, оскільки саме в цей період відзначається найвища летальність [2,3].

    Як показує досвід західноєвропейських країн, дієвим методом істотного поліпшення медичної допомоги пацієнтам з різними серцево-судинними захворюваннями є розробка групами експертів клінічних рекомендацій, дотримання яких в повсякденній практиці сприяє суттєвому покращенню результатів захворювань [4, 5].

    З метою впровадження в повсякденну лікувальну практику обґрунтованих методів лікування хворих ОКС Всеросійським науковим товариством кардіологів розроблені і опубліковані рекомендації [6], видається щорічно оновлюється Федеральне керівництво з використання лікарських засобів (ФРЛС) [7], в рамках реалізації національного проекту «Здоров'я» видано « Керівництво по швидкої медичної допомоги »[8].

    Ситуація потяг ОКС в Російській Федерації в 1998 - 2002 рр була гірше, ніж в розвинених країнах

    [9-11]. Однак вихід клінічних рекомендацій може робити істотний вплив на повсякденну клінічну практику [1 2]. Саме тому знання про еволюцію лікування ОКС на догоспітальному етапі за останні роки необхідні для оптимізації фармакотерапії та розробки навчально-інформаційних заходів.

    Мета цього дослідження - порівняльне вивчення структури призначень лікарських засобів (ЛЗ) при ОКС на догоспітальному етапі в 2001 і 2006 рр. і оцінка відповідності сформованої практики сучасними рекомендаціями.

    Матеріал і методи

    Дослідження проводилося на базі Центральної підстанції та трьох районних підстанцій ШМД м Саратова. Ретроспективно оцінювалися карти виклику ШМД хворих з ОКС (гострий інфаркт міокарда і нестабільну стенокардію), які користувалися послугами кардіологічних бригад ШМД напротязі 2001 р і 2006 р Вибір карт здійснювався випадковим методом. Поділ гострого інфаркту міокарда в залежності від зміни сегмента ST поданням карт виклику ШМД не представлялося можливим. Аналізувалася тільки фармакотерапія, яку проводить спеціалізованими кардіологічними бригадами ШМД, оскільки частка викликів лінійних бригад з приводу ОКС була незначною.

    У спеціально розробленої індивідуальної реєстраційній картці відзначалися демографічні дані пацієнтів, основний діагноз і супутні захворювання, призначення ЛЗ із зазначенням режиму їх застосування (доза, кратність, шлях введення). При проведенні аналізу не враховувалися ЛЗ, що використовуються в якості розчинників для вводяться ЛЗ (ізотонічний розчин хлориду натрію і 40% -ний розчин глюкози).

    Лікарські засоби кодувалися відповідно до АТС (Anatomical Therapeutic Chemical) класифікацією.

    Проводився описовий аналіз всіх хворих, за деякими показниками - подгрупповой аналіз. Якісні змінні описувалися абсолютними і від-

    відносна (% -ми) частотами, для кількісних змінних визначалися середнє арифметичне, стандартне відхилення, мінімальне і максимальне значення. Для оцінки достовірності відмінностей застосовувалися критерій Ст'юдента для кількісних змінних і z-критерій - для якісних. Відмінності вважалися достовірними при р<0,05.

    результати

    Проаналізовано 421 карта виклику ШМД в 2001 р і 733 карти в 2006 р У 2001 р 39,9% склали карти виклику до хворих з гострим ІМ і 60,1% - з НС, а в 2006 р на їх частку припало 48 % і 52%, відповідно. Демографічна характеристика хворих з ОКС, включених в ретроспективне фармакоепіде-міологіческое дослідження, наведена в табл. 1.

    Втечение 5 років (з 2001 по 2006) зменшилася середня кількість ЛЗ, що призначаються одному хворому як при ІМ, так і при НС. У 2001 р середня кількість ЛЗ, що припадає на 1 -го хворого ІМ, склало 4,14 ± 0,31, а в 2006 р - 3,05 ± 0,15 (р<0,05), при цьому стали використовуватися ЛЗ з більшої кількості фармакотерапевтичних груп: у 2001 р - з 10, а в 2006 р - з 20.

    При терапії НС в 2001 р застосовувалися ЛЗ з 16 фармакотерапевтичних груп, а в 2006 р - з 14. При цьому один пацієнт в 2001 р в середньому отримував 3,22 ± 0,40, а в 2006 р - 1,51 ± 0,1 2 (р<0,05) препаратів.

    У 2001 р ацетилсаліцилова кислота і р-адреноб-локатори при ІМ взагалі не призначалися. У 2006 р ацетилсаліцилова кислота була призначена кожному четвертому хворому ІМ; р-адреноблокатори призначалися в незначній кількості випадків, переважно перорально, в переважній більшості випадків використовувався пропранолол (табл. 2).

    Значно зменшилася частота застосування р-адреноблокаторів та антикоагулянтів в 2006 р у пацієнтів з НС.

    Як у 2001 р, так і в 2006 р практично всім пацієнтам з ІМ і НС був призначений нітрогліцерин; в 2001 р використовувалися виключно таблетки або капсули нітрогліцерину, а в 2006 р в 11,3% випадків ІМ і в 4,4% НС нітрогліцерин застосовувався у вигляді

    Таблиця 1. Демографічна характеристика хворих з гострим коронарним синдромом

    Захворювання Рік дослідження чоловічої Пол жіночий Разом, n Вік, років M ± o

    n% n%

    ІМ 2001 107 63,7 61 36,3 168 65,6 ± 2,3

    2006 229 65,1 123 34,9 352 66,4 ± 1,5

    НС 2001 148 58,5 105 41,5 253 64,8 ± 2,1

    2006 226 59,3 1 55 40,7 381 63,5 ± 1,2

    Таблиця 2. Частота застосування груп лікарських засобів при гострим коронарним синдромом, (%)

    Група ЛЗ ІМ НС

    2001 р 2006 р 2001 р 2006 р.

    Наркотичні анальгетики 94 60,8 * 48,2 1,8 *

    тромболітичні препарати - - - -

    Нітрати 100 98 92,5 95,5

    Антиагреганти - 23,9 * - 3,4

    Антикоагулянти 81,5 13,4 * 12,3 0,5 *

    в-адреноблокатори - 8 * 16,2 1,6 *

    Безпека застосування 27,4 32,2 10,7 18,4 *

    Антагоністи кальцію - 3,1 20,2 1 *

    Інгібітори АПФ - 0,3 - 0,5

    Діуретики 11,9 7,4 9,5 2,4 *

    Антигістамінні 33,3 17,3 * 56,9 8,1 *

    Транквілізатори - 9,7 * 3,6 2,1

    Спазмолітики 28,6 9,4 * 20,2 2,4 *

    М-холіноблокатори 5,9 4,5 4,0 -

    Аналептики - 2,3 - -

    Серцеві глікозиди - - 28,4 - *

    Неглікозидні кардиотоники 27,4 1,1 * 2,7 -

    Глюкокортикоїди 21,4 5,4 * 4,0 -

    а-адреноміметики - 1,1 - -

    Антиаритмічні 15,5 3,1 * 28,4 1 *

    Центральні а-адреноміметики - 3,7 - 1

    Протиблювотні - 0,3 - -

    Примітка. * - р<0,05 у порівнянні з 2001 р.

    спрея.

    Наркотичні анальгетики в лікуванні хворих на ІМ були застосовані у 93,9% пацієнтів в 2001 р .; в 2006 р частота їх використання зменшилася майже на 35%. При цьому близько 2/3 призначень наркотичних анальгетиків в 2001 р довелося натрімеперідін, який в 2-4 рази поступається морфіну по анальгетичної активності. У 2006 р морфін призначався в 57% випадків, ом-нопон - в 28%, тримеперидин - в 1 2,6%, трамадол -в 2,4%. При НС частота призначення наркотичних анальгетиків в 2006 р також значно зменшилася: вони практично перестали застосовуватися (див. Табл. 2).

    Кожному третьому хворому ІМ як в 2001 р, так і в 2006 р були призначені ненаркотичні анальгетики. У 2001 р використовувалися тільки препарати предметами-зола натрію, а в 2006 р дане ЛЗ призначалося в 87,6% випадків, в 12,4% ж застосовувався кеторолак. При НСча-стота використання ненаркотичних анальгетиків в 2006 р зросла на 80%. У 2001 р ЛЗ даної групи призначався тільки метамізол натрію, а в 2006 році він використовувався в 77,1% випадків, а в 22,9% - кеторолак.

    Дана група ЛЗ не входить в стандарт терапії ОКС, тому переважне порівняно з наркотичними анальгетиками призначення цих ЛЗ можна пояснити не медичними, а організаційними при-

    чинами - наприклад, що ускладнилася звітністю при використанні наркотичних анальгетиків. Збільшення частоти призначення транквілізаторів в 2006 р при ІМ може бути пов'язано зі сформованим думкою лікарів СМП про необхідність підсилювати дію ненаркотичних анальгетиків.

    У 2001 р при лікуванні як гострого ІМ, так і НС була зареєстрована висока частота призначення антиген-Стаміни препарату I покоління дифенгидрамина. У 2006 р частота подібного призначення достовірно знизилася. Раніше це ЛЗ рекомендувалося при подібних станах разом з морфіном для купірування небажаних ефектів впливу останнього. В даний час з цією метою рекомендований метоклопрамид [7], який з'явився в призначеннях в 2006 р.

    Істотно знизилася частота призначення при ОКС спазмолітиків (магнію сульфат, папаверин, дро-таверін, бендазол) (див. Табл. 2). Відомо, що спазмолітики мають низьку ефективність при лікуванні ІХС та більш того - частина з них може викликати феномен "обкрадання" міокарда [13], однак повністю від використання даних препаратів лікарі СМП не відмовилися. Крім того, при гострому ІМ в 2006 р в порівнянні з 2001 р зменшилася застосування неглікозід-них кардіотоніків і антиаритмічних засобів, а при

    НС - серцевихглікозидів і антиаритмічних препаратів (див. Табл. 2). Це пов'язано, ймовірно, з більш суворим дотриманням показань для призначення даних ЛЗ.

    У 2001 р при ІМ кардіологічні бригади достаточночасто призначали глюкокортикоїди (преднізолон). У 2006 р частота застосування препаратів групи значно зменшилася.

    Обговорення

    Згідно з рекомендаціями ВНОК і ФРЛС, всім хворим як НС, так і ІМ при відсутності протипоказань на догоспітальному етапі повинні бути призначені ацетилсаліцилова кислота, р-адреноблокатор, гепарин і морфін для купірування больового синдрому, а при наявності ускладнень - антиаритмічні препарати, сечогінні, кардиотоники [ 6 - 8]. Це відповідає і основних положень міжнародних рекомендацій [14-17]. Крім того, для купірування больового синдрому, ішемії міокарда і левожелудочковойнедостатності може знадобитися призначення нітратів, причому прийнятною альтернативою внутрішньовенної інфузії може служити призначення нітрогліцерину у вигляді спрея [18].

    Незважаючи на те, що в 2006 р відзначався ряд позитивних тенденцій при догоспітальному лікуванні ОКС (в структурі призначень з'явилася ацетилсаліцилова кислота, зменшилася полипрагмазия), що склалася практика фармакотерапії ІМ і НС лікарями СМП далека від оптимальної. Суттєвою проблемою залишається призначення невиправдано великої кількості препаратів. Найчастіше призначаються препарати, не показані в даній ситуації (спазмолітики, блокатори Н1-гістамінових рецепторів), при низькій частоті безсумнівно показаних препаратів (ацетилсаліцилова кислота, р-блокатори), хоча і відзначається тенденція до більш частого їх призначенням.

    Звертає на себе увагу повна відсутність тромболітичної терапії на догоспітальному етапі надання допомоги хворим ІМ, хоча її проведення в максимально ранні терміни сприяє зниженню летальних випадків у пацієнтів не тільки в найближчі терміни, але і протягом наступного року, будучи реальною альтернативою чрескожной коронарної ангіопластики, найчастіше нездійсненним в Російській Федерації з організаційних і економічних причин [15,19,20]. Це, очевидно, пов'язано з високою вартістю препаратів.

    Не можна визнати адекватними і принципи знеболювання, що застосовуються лікарями СМП при лікуванні ОКС. У сучасних рекомендаціях (наприклад, АСС / АНА 2004, і ін.) В якості основного засобу називається морфін; його необхідно вводити дрібно, малими дозами, суворо внутрішньовенно. Думка про те, що подкожу-

    ве або внутрішньом'язове введення наркотичних анальгетиків сприяє зменшенню ймовірності побічної дії морфіну, необгрунтовано [21].

    Відомо, що «ступінчасті» схеми знеболювання, коли на першому етапі вводиться, наприклад, кеторолак (нестероїдні протизапальні засоби), потім «додається» транквілізатор бензодіазепінового-го ряду і тільки потім - наркотичний анальгетик, не забезпечують адекватного знеболення, сприяють затримці купірування больового нападу і можуть гнітюче діяти на систему кровообігу, дихання, свідомість [21].

    висновок

    Структура застосування ЛЗ при наданні екстреної допомоги хворим з ОКС кардіологічними бригадами ШМД далека від оптимальної. Для поліпшення якості надання допомоги хворим ОКС на догоспітальному етапі необхідні поліпшення оснащення спеціалізованих бригад ШМД (перш за все, тромболі-тическими препаратами), розробка і впровадження освітніх програм відповідними науковими товариствами, підвищення доступності для лікарів СМП літератури, яка висвітлює з сучасних позицій проблему лікування ОКС, розробка федеральних стандартів і системи контролю якості надання допомоги хворим ОКС.

    література

    1. Leal J., Luengo-Fernandez R., Gray A., et al. Economic burden of cardiovascular diseases in the enlarged European Union. Eur Heart J 2006; 27: 1610-9.

    2. Голіков А.П. Досягнення і перспективи наукових досліджень в області невідкладної кардіології. Клин мед 2002; (4): 1 + 1 -4.

    3. Гогин Е.Е. Гострий коронарний синдром: етапи діагностики, що визначають тактику надання допомоги. Тер арх 2001; (4): 5-1 1.

    4. Daly C., Clemens F., Lopez-Sendon J. L. et al. The impact of guideline compliant medical therapy on clinical outcome in patients with stable angina: findings from the Euro Heart Survey of stable angina. Eur Heart J 2006; 27: 1298-304.

    5. Mandelzweig L., Battler A., ​​Boyko V. et al. The second Euro Heart Survey on acute coronary syndromes: characteristics, treatment, and outcome of patients with ACS in Europe and the Mediterranean Basin in 2004. Eur Heart J 2006; 27: 2285-93.

    6. Всеросійське наукове товариство кардіологів. Рекомендації з лікування гострого коронарного синдрому без стійкого підйому сегмента ST на ЕКГ Редакція 2003. Кардіоваск тер профилакт 2004; 4 (додаток): 1 -42.

    7. Чучалин А.Г., Вялков А.І., Белоусов Ю.Б., редактори. Федеральне керівництво з використання лікарських засобів (формулярная система). М .: ГЕОТАР-Медіа; 2006.

    8. Керівництво по швидкої медичної допомоги. М .: ГЕОТАР-Медіа;

    2007.

    9. Reed S.D., McMurray J.J.V, Velazquez E.J. etal. Geographic Variation in the Treatment of Acute Myocardial Infarction in the VALsartan In Acute myocardial iNfarcTion (VALIANT) Trial. Am Heart J 2006; 1 52 (3): 500-8.

    1 0. Явелов І.С., Грацианский Н.А. Російський регістр гострих коронарних синдромів: лікування та наслідки в стаціонарі при гострим коронарним синдромом без підйомів сегмента ST Кардіологія 2003; (1 2): 23-36.

    1 1. Явелов І.С., Грацианский Н.А. Російський регістр гострих коронарних синдромів: лікування та наслідки в стаціонарі при гострому

    коронарним синдромом з підйомами сегмента ST. Кардіологія 2QQ4; (4): 4-1 3.

    1 2. Fox K.A., Goodman S.G., Anderson F.A. et al. From guidelines to clinical practice: the impact of hospital and geographical characteristics on temporal trends in the management of acute coronary syndromes. The Global Registry of Acute Coronary Events (GRACE). Eur Heart J 2QQ3; 24: 1414-24.

    1 3. ІУІетеліца В.І. Довідник по клінічної фармакології серцево-судинних лікарських засобів. M .: Біном; 2QQ2.

    1 4. Braunwald E, Antman EM, Beasley JW, et al. ACC / AHA 2QQ2 guideline update for the management of patients with unstable angina and non-ST-segment elevation myocardial infarction-summary article: a report of the American College of Cardiology / American Heart Association Task Force on Practice Guidelines (Committee on the Management of Patients With Unstable Angina). J Am Coll Cardiol 2QQ2; 4Q 1 366 -74.

    1 Б. Antman E.M., Anbe D.T., Armstrong P.W., et al. ACC / AHA guidelines for the management of patients with ST-elevation myocardial infarction-executive summary: a report of the ACC / AHA Task Force on Practice Guidelines (Committee to Revise the 1 999 Guidelines on the Management of Patients With Acute Myocardial Infarction. J Am Coll Cardiol 2QQ4; 44: 671 -71 9.

    1 6. Bertand M.E., Simoons M.L., Fox K.A.A. et al. Management of acute coronary syndromes in patients presenting without persistent ST-segment elevation. Eur Heart J 2000; 21: 1406-32.

    1 7. Van de Wertf F., Ardissino D., Bertiu A. et al. Management of acute myocardial infarction in patients presenting with ST-segment elevation. Eur Heart J 2003; 24: 24-66.

    1 8. Сулейменова Б.А., Ковальов М.М., Тоцький А.Д. Ефективність нітрогліцерину при гострим коронарним синдромом на догоспітальному етапі. Кардіологія 2003; (2): 73-6.

    1 9. Boersma E. and The Primary Coronary Angioplasty vs. Thrombolysis (PCAT) -2 Trialists 'Collaborative Group. Does time matter? A pooled analysis of randomized clinical trials comparing primary percutaneous coronary intervention and in-hospital fibrinolysis in acute myocardial infarction patients. Eur Heart J 2006; 27: 779-88.

    20. Bjorklund E., Stenestrand U., Lindback J. et al. Pre-hospital thrombolysis delivered by paramedics is associated with reduced time delay and mortality in ambulance-transported real-life patients with ST-elevation myocardial infarction. Eur Heart J 2006; 27: 1 + 1 46-52.

    21. Нікіфоров Ю.В., Спірочкін Д.Ю. Знеболювання при гострим коронарним синдромом. Росс кардіоло журн 2004; (2): 80-6.

    Коментар редакції до статті О. В. Решетько та ін. «Аналіз фармакотерапії гострого коронарного синдрому на догоспітальному етапі лікування»

    Редколегія журналу Раціональна Фармакотерапія в кардіології вважає за потрібне привернути увагу читачів до результатів дослідження О. В. Решетько та співавторів. Добре відомо, наскільки досягнення сучасної кардіології можуть поліпшити прогноз життя хворого серцево-судинними захворюваннями. Ці досягнення, як справедливо зазначають автори, досить чітко формулюються в міжнародних і національних рекомендаціях з лікування конкретних категорій хворих. З іншого боку, існує так звана «реальна клінічна практика», яка може дуже істотно відрізнятися від еталонів лікування, встановлених такими рекомендаціями.

    Автори дослідження як раз і продемонстрували, наскільки величезною може бути різниця між необхідним і реальним лікуванням хворого, причому зробили це на прикладі хворих, чия доля безпосередньо залежить від того, наскільки швидко і кваліфіковано їм буде надано медичну допомогу. Якщо поглянути в Європейські рекомендації з лікування гострого інфаркту міокарда [1] (в перекладі на російську мову вони були не так давно опубліковані в нашому журналі [2]), то можна відзначити чітку рекомендацію проведення на догоспітальному етапі хворому з гострим коронарним синдромом повноцінного знеболення ( для цього передбачається використання тільки опіатів), фібринолітичної терапії та електричної дефібриляції, причому останні дві процедури може проводити парамедичний персонал. За даними,

    отриманим авторами, лише знеболення проводиться досить часто (хоча частота призначення наркотичних анальгетиків істотно скоротилася з 2001 по 2006 рр.), фібринолітична ж терапія бригадами швидкої медичної допомоги (ШМД) не проводилася ні разу (!).

    На жаль, дослідження, подібні до опублікованого, проводять рідко. Недоліком таких досліджень часто буває відсутність відомостей про репрезентативності обстеженої групи хворих. Почасти цим недоліком страждає і дана публікація: незважаючи на те, що автори пишуть про випадковий методі вибору карт хворих, ми не знаємо, яку частку від загального числа хворих, які звернулися за допомогою до СМП при гострим коронарним синдромом, склали хворі, проаналізовані в дослідженні. Але цей недолік не применшує загальної значущості дослідження. Хотілося б сподіватися, що результати цього та подібних йому досліджень звернуть на себе увагу і дозволять хоч в якійсь мірі наблизити «реальну клінічну практику» ктем стандартам, які встановлюють рекомендації.

    література

    1. Management of acute myocardial infarction in patients presenting with ST-segment elevation. The task force on the management of acute myocardial infarction of the European Society of Cardiology. Eur Heart J 2003; 24: 28-66.

    2. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Робоча група Європейського товариства кардіологів з гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Раціональна фармакотерапія в кардіології 2005; (2): 62-95.


    Ключові слова: Гострий КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ / фармакоепідеміологія / догоспітальному ЛІКУВАННЯ / ACUTE CORONARY SYNDROME / PHARMACOEPIDEMIOLOGY / PRE-HOSPITAL TREATMENT

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити