Область наук:
  • фундаментальна медицина
  • Рік видавництва: 2004
    Журнал: медична імунологія

    Наукова стаття на тему 'Активація киснево метаболізму нейтрофілів і протеїнурія - єдині чинники ризику несприятливого результату при геморагічному інсульті та інфаркті міокарда'

    Текст наукової роботи на тему «Активація киснево метаболізму нейтрофілів і протеїнурія - єдині чинники ризику несприятливого результату при геморагічному інсульті та інфаркті міокарда»

    ?Медична Імунологія 2004, Т. 6, № 3-5 © 2004, СПб РВ РААКІ

    АКТИВАЦІЯ киснево МЕТАБОЛІЗМУ НЕЙТРОФІЛІВ і проти Нурія - ЄДИНІ Чинники ризику несприятливого результату при геморагічному інсульті І ІНФАРКТІ МІОКАРДА

    Кратним А.Е., Петрова Н.П.

    Ярославська державна медична академія, Ярославль, Росія

    Ключові слова: інсульт, інфаркт міокарда, активні форми кисню, нейтрофіли, протеїнурія.

    На сьогоднішній день інсульт і раніше залишається однією зі значних причин смерті, займаючи друге місце в світі. У деяких популяціях частота інсульту знизилася, проте наголошується дисоціація між зниженням частоти геморагічних інсультів в порівнянні з ішемічними [5].

    Вважається, що тромбоз, що розвивається при атеросклерозі, є основним патологічним процесом, що лежить в основі розвитку інсульту та ішемічної хвороби серця (ІХС). Серед численних факторів ризику атеротромбозу (куріння, гіперхолестеринемія, цукровий діабет і малорухливий спосіб життя), здатних пояснити тільки 50% поширеності серцево-судинних захворювань, важливе значення належить артеріальної гіпертонії [22, 24]. Зв'язок інсульту з артеріальною гіпертонією полягає в єдності найважливіших патогенетичних механізмів, серед яких активація симпатоадреналової системи і процесу перекисного окислення ліпідів поряд з виснаженням ендогенного антиоксидантного потенціалу [2]. Доведено, що при тривалій ішемії у хворих на ІХС також підвищується концентрація катехоламінів в крові і на тлі нейтро-фильной інфільтрації утворюються вільні радикали [9].

    Адреса для листування:

    Кратним Андрій Євгенович

    Ярославська державна медична

    академія,

    Тел .: (095) 79-29-05 (р.);

    (095) 30-40-84 (д.)

    E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Метою даного дослідження було порівняти стан киснево метаболізму нейтро-філів і антиоксидантного захисту у хворих з різними формами інсульту і інфарктом міокарда.

    матеріали та методи

    У дослідження були включені 75 хворих з інсультом або ІХС і 20 здорових донорів без клінічно та інструментально підтвердженої ІХС (середній вік 58,3 ± 4,3 року). Контрольна (донори) і основна групи були однорідні за віком і статтю. Група обстежених хворих включала 39 пацієнтів з ішемічним інсультом (середній вік 60,8 ± 7,4 року) і 9 - з геморагічним інсультом (середній вік 60,8 ± 8,2 року). В якості групи порівняння було обстежено 27 хворих з інфарктом міокарда (середній вік 61,5 ± 11,4 року), з яких 3 - з інфарктом міокарда без зубця 0, і 24 - з інфарктом міокарда з зубцем Про на ЕКГ. Діагноз інфаркту міокарда підтверджувався даними тесту на тропонин-Т, діагноз інсульту - даними ядерно-магнітної резонансної томографії. У всіх хворих з інсультом були проаналізовані дані ехокардіографічного дослідження, проведеного на догоспітальному етапі. У дослідження не включалися хворі з цукровим діабетом 2 типу, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, бронхіальну астму, на злоякісні новоутворення і хронічним алкоголізмом. Кінцевими точками спостереження за хворими з інсультом і ІХС протягом 6 місяців вважалися: розвиток рецидиву інфаркту міокарда або інсульту, настання смерті.

    Нейтрофіли виділяли з гепаринизированной крові, взятої натщесерце при надходженні хворих у стаціонар, в подвійному градієнті щільності фіколла-верографина 1,077 і 1,092 г / мл. Для дослідження брали клітини другий інтерфази, яку нейтрофіли становили на 95%. Для вивчення освіти Нейт-рофіламі супероксидного аніон-радикала використовувався спонтанний і стимульований тест відновлення нітросинім тетразолия (НСТ), який проводили кількісним спектрофотометричним методом по TAGentle і RAThompson (1990) з використанням 0,2% розчину нітросинім тетразолия і розчиненням відновленого діформазана в суміші 2М калію гідроксиду і диметилсульфоксиду 3: 5 за обсягом [19]. Як індукторів киснево метаболізму фагоцитів використовували: суспензія 1 х 109 убитих клітин Staphylococcus aureus штаму р-209 (активність FcR) і фитогемагглютинин (активність C3R) з бобів квасолі (Phaseolus vulgaris). Зміст мієлопероксидази в лізаті нейтрофілів оцінювали кількісним спектрофотометричним методом з використанням 0,04% розчину орто-фенілендіамі-на на фосфатному буфері з pH 5,0 і додаванням 0,33% розчину перекису водню в співвідношенні 20: 1 за обсягом [10]. Активність глутатіонредуктази в лізаті нейтрофілів визначали по E. Beutler (1975) спектрофотометричним методом за ступенем окислення НАДФ-Н [1]. Кінцевий результат HCT-тесту, змісту мієлопероксидази і активності глутатіонредуктази розраховували на 1-106 фагоцитів, виходячи зі змісту в досліджуваній суспензії 5-10 * 'клітин. Визначення активності каталази в сироватці крові грунтувалося на здатності перекису водню утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений комплекс [7]. Зміст циркулюючих імунних комплексів (ЦВК) визначали за методом A.Digean і В.Mayer в модифікації В. Гашкова і співавторів (1978), преципітацією в розчині поліетіленгліко-ля при pH 8,4 [3].

    Статистичну обробку даних проводили за допомогою параметричних і непараметричних методів, використовуючи пакет Statistica 5.5. Дані досліджень представлені у вигляді їх середніх значень і стандартного відхилення (М ± SD). Відмінності між групами вважалися статистично значущими при р < 0,05.

    Результати та обговорення

    При порівнянні стану киснево метаболізму нейтрофілів і антиоксидантного захисту виявлено достовірні відмінності між показниками в групах ішемічного і геморагічного інсульту (табл.). У хворих з геморагічним інсультом при надходженні до стаціонару були достовірно вище показники ЦВК (р = 0,001) та стимульованого фитогемагглютинином HCT-тесту з

    нейтрофилами (р = 0,03). Виявлене ЦВК-зависи-моє праймування нейтрофілів при геморагічному інсульті супроводжувалося більш вираженою протеїнурією (0,07 ± 0,08 > 0,01 ± 0,03 г / л; р = 0,003), у порівнянні з показниками білка в сечі у хворих з ішемічним інсультом. Імунологічні дані у хворих з інфарктом міокарда були близькі до значень при геморагічному інсульті -достоверно вище рівень ЦВК (р = 0,0001) і показники стимульованого фитогемагглютинином НСТ-тесту (р = 0,04) в порівнянні з групою ішемічного інсульту. При інфаркті міокарда також виявлялися нижче рівень каталази плазми крові (р = 0,00004) і вище вміст мієлопероксидази в нейтрофілах (р = 0,006), яке було більше і в порівнянні з показниками при геморагічному інсульті. Зміст глутатіонредуктази в нейтрофілах було найнижчим у хворих з геморагічним інсультом. Рівень протеїнурії у хворих з інфарктом міокарда був вище, ніж при ішемічному інсульті, хоча достовірно нижче, ніж при геморагічному інсульті (0,01 ± 0,03 < 0,02 ±

    0,03 < 0,07 ± 0,08 г / л). Таким чином, ЦВК-зависи-моє праймування нейтрофілів, більш виражене у хворих з геморагічним інсультом та інфарктом міокарда, асоціюється зі зростанням протеїнурії. Виявлено пряму кореляцію між показниками білка в сечі і сечовиною, рівень якої був вище при геморагічному інсульті та інфаркті міокарда, а також зі значеннями стимульованого ЛЕКТА-ном НСТ-тесту (r = 0,41; р = 0,002).

    Вважається доведеним, що маркером поширеного атеротромбоза є альбумінурія, що асоціюється зі смертністю від атеротромбо-тичних захворювань незалежно від наявності цукрового діабету 2 типу, а також ризиком розвитку повторного інсульту [17,18]. Всього за час спостереження протягом 6 місяців після виписки зі стаціонару у обстежених хворих зареєстровано 8 (10,6%) випадків несприятливих наслідків, з них у пацієнтів з інсультом - 4 (8,3%) випадку (1 рецидив інсульту і 3 смерті) , з інфарктом міокарда також 4 (15,3%) події (2 рецидиву інфаркту міокарда та 2 смерті). За даними кластерного аналізу (рис.) З безлічі біохімічних і імунологічних показників, даних клінічного аналізу крові більшою широтою зв'язку з розвитком несприятливих наслідків у хворих з інсультом та інфарктом міокарда мали протеїнурія, рівень якої у даних хворих при надходженні до стаціонару був достовірно вище контролю ( 0,05 ± 0,04 > 0,003 ± 0,008 г / л; р = 0,005), а також активність глутатіонредуктази в нейтрофілах.

    Оскільки показники протеїнурії у обстежених хворих корелювали з даними НСТ-тесту, це говорить про визначальну роль нейтрофілів у розвитку нефропатії. Доведено, що активи-

    рова нейтрофіли грають важливу роль в патогенезі захворювань нирок. При хронічній нирковій недостатності поганий прогноз зумовлює атрофія канальців нирок, важливу роль у розвитку якої приймає Баз-опосередкований АПОП-тоз клітин тубулярного епітелію. Однією з причин, здатних індукувати апоптоз, є вільні радикали, що утворюються активованими Нейт-рофіламі, а також дію комплементу [8]. Вважається, що фіксація? СзЬ - продукту розщеплення компонента комплементу на ендотеліальних клітинах викликає адгезію нейтрофілів (за аналогією з опсонізації бактеріальних клітин) [12]. Виявлено, що в присутності фитогемагглютинина значно підвищується в культурі лейкоцитів вміст білка р53, який зупиняє клітини в фазі в1 або включає програмовану смерть клітин у відповідь на порушення в ДНК [21]. Передбачається, що важливу роль в елімінації молекул міжклітинної адгезії (Усама-1), які беруть участь в прилипании лейкоцитів до ендотелію і зростання рівня яких пов'язаний з факторами серцево-смокчу-дист ризику, в тому числі на артеріальну гіпертонію, грають нирки [16].

    Активація киснево метаболізму нейтрофілів може бути пов'язана з хронічною або рецидивуючою інфекцією, ознаки якої виявляються у хворих з атеротромбозом як головного мозку, так і серця [23, 25]. Іншим фактором активації метаболічної активності нейтрофілів і розвитку нефропатії може бути хронічна серцева недостатність у пацієнтів з інсультом і

    ІХС. Вважається, що вікова гіпофункція нирок легко зсувається в бік ниркової недостатності в стресових ситуаціях, в тому числі при розвитку хронічної серцевої недостатності [14]. У дослідженні SAVE [20] показано, що хворі, у яких розвивався інсульт, були старше за віком і мали більш низьку фракцію викиду лівого шлуночка серця. Розвиток серцевої недостатності в свою чергу супроводжується збільшенням утворення вільних радикалів, що корелює з активацією симпатоадреналової системи [І]. Під впливом катехоламінів збільшується кількість циркулюючих нейтрофілів за рахунок переходу в циркуляцію частини пристінкових клітин маргінального пулу, а також посилюється рекрутування гранулоцитів в легені, де відбувається наростання продукції ними вільних радикалів [6, 13].

    В даному дослідженні у хворих з геморагічним інсультом до надходження в стаціонар, на відміну від ішемічного інсульту, спостерігалися більш низький фракція викиду (56 ± 5,3 < 61 ± 7,5%), високі показники кінцевого діастолічного об'єму (118 + 4,8 > 108 ± 18 мл) і кінцевого систолічного об'єму лівого шлуночка (51 ± 1,4 > 38,6 ± 5,5 мл; р = 0,01), який є одним з найбільш значущих предикторів летального результату після перенесеного інфаркту міокарда [15]. Дані зміни при геморагічному інсульті супроводжувалися достовірно нижчими показниками сумарної висоти зубців R (263,3 ± 72,5 <419,7 ± 87,9 мм; р = 0,02) за даними електрокардіотопографіі при надходженні до стаціонару, що свідчить

    ТАБЛИЦЯ. СТАН киснево МЕТАБОЛІЗМУ НЕЙТРОФІЛІВ І АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМИ ФОРМАМИ ІНСУЛЬТУ ТА ІНФАРКТ МІОКАРДА

    Показники Контроль п = 20 I Ішемічний інсульт п = 39 II Г еморрагіческій інсульт п = 9 III Інфаркт міокарда п = 27

    Спонтанний НСТ, нмоль восст. НСТ 94,7 ± 14,4 104,1 ± 46,8 112 ± 40,4 103,5 ± 23,6

    Стимул. НСТ (FcR), нмоль восст. НСТ 103,4 ± 7 102,7 ± 37,8 120,3 ± 17,8 * 110,5 ± 22,3

    Стимул. НСТ (C3R), нмоль восст. НСТ 103,4 ± 7 103 ± 35,7 130,2 ± 38,38 * ** 118 ± 36,1 * ***

    Г лутатіонредуктаза, нмоль л '' / ceK'1 43,3 ± 48,6 30,5 ± 65,3 26 ± 0,2 40 ± 42,9

    Мієлопероксидази, у.е.а. 19 ± 14,3 11,8 ± 6,8 10,6 ± 6,1 17,7 ± 9,2 ***

    Каталаза, мкат / л 586 ± 276,6 760,6 ± 339,8 685 ± 351,3 414,2 ± 200,3 * ***

    ЦВК, од. опт. пл. 21,2 ± 22,5 23,6 ± 13 69,6 ± 74,8 * ** 61,3 ± 50,5 * ***

    Примітка: при р < 0,05: * - у порівнянні з контролем, ** -1 - II, *** -1 - III.

    Зважений центроїдного метод (медіана)

    відсоток незгоди

    С-реактивний білок зозінофіли лейкоцити моноцити спонт. НСТ-тест стим. НСТ-тест лімфоцити нейтрофіли

    ШОЕ

    глюкоза

    креатинін

    сечовина

    каталаза

    ЦВК

    мієлопероксидаза глутатіонредуктаза білок сечі

    Про 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

    відстань зв'язку

    Мал. Кластерний аналіз імунологічних, біохімічних показників і даних клінічного аналізу крові у хворих з несприятливим результатом при інсульті та інфаркті міокарда

    про зменшення маси життєздатного міокарда. Виявлена ​​зворотна кореляція у хворих з геморагічним інсультом між показниками кінцевого систолічного об'єму лівого шлуночка і білка в сечі (r = - 0,41; р = 0,03), а також пряма з даними стимульованого фитогемагглютинином HCT-тесту з нейтро-филами (г = 0,46; р = 0,04) підтверджує зв'язок хронічної серцевої недостатності з активацією киснево метаболізму нейтрофілів і розвитком нефропатії. Таким чином, розвиток геморагічного інсульту, на відміну від ішемічного, відбувається на тлі ЦВК-залежного праймування нейтрофілів і розвитку нефропатії, які асоціюються з наявністю у даних хворих на хронічну серцеву недостатність.

    Доказом зв'язку активації метаболізму фагоцитів з розвитком інсульту є також застосування статинів для їх профілактики. Показано, що зниження ризику розвитку інсультів не залежить від ги-похолестерінеміческого дії даних ліків. Навпаки, низький рівень холестерину може бути фактором ризику геморагічного інсульту. При цьому статини знижують дімерізацію адгезивних молекул (CDllb / CD18, Р-селектин, VCAM-1, ICAM-1) і Ізопен-ренілірованіе лейкоцитарних G-білків сімейства Ras / Rho, які залучені до процесів апоптозу [4].

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

    1. Арутюнян A.B., Дубініна Є.Є., Зибіна H.H. Методи оцінки вільнорадикального окислення та антиоксидантної системи організму // Методичні рекомендації. - СПб: ІКФ "Фоліант", 2000.

    - С.77-78.

    2. Верещагін Н.В., Суслина З.А., Максимова М.Ю. Артеріальна гіпертонія і цереброваскулярна патологія: сучасний погляд на проблему // Кардіологія. - 2004. - № 3. - С. 4-8.

    3. Гашкова В., Матл І., Кашліков І. Циркулюючі комплекси у хворих імунокомплексними захворюваннями і після трансплантації нирок // Чех. Мед. - 1978. - № 2. - С.117-122.

    4. Затейщіков Д.А. Лікування атеросклерозу: наскільки важлива дія статинів на рівень холестерину? // Фарматека. - 2003. - № 6. - С. 39-44.

    5. Кобалава Ж.Д., Толкачова В.В. Цереброваскулярні ускладнення АГ. Можливості антагоністів рецепторів ангіотензину II // Серце. - 2003. - том. 2, -№4.-С. 165-172.

    6. Коган А. Посилення генерації активних форм кисню лейкоцитами в легких // Лікар. - 1995. -№ Й. С. 30-31.

    7. Мамонтова Н.С., Бєлобородова Е.І., тюка-ва Л.І. Активність каталази при хронічному ал-

    коголізме // Клінічна лабораторна діагностика. - 1994.-№ 1. - С. 27-28.

    8. Перевезенцева Ю.Б. Апоптоз і його роль в патогенезі захворювань нирок // Нефрологія. - 2001. - № 4. - С. 17-23.

    9. Садовски С. Метаболічні підходи до лікування ІХС у осіб похилого віку та хворих на цукровий діабет // Медікографія (метаболізм міокарда і лікування ІХС). - 1999. - № 2. - С. 101-102.

    10. Саїдов М.З., Пинегин Б.В. Спектрофотометричний метод визначення активності міелопе-роксідази в фагоцитуючих клітинах // Лабораторна справа. - 1991. - № 3. - С.56-59.

    11. Сайфутдінов Р.І., Коц Я.І., Тіхазе А.К., Ланкин В.З. Зміна активності антиокислювальних ферментів у хворих з хронічною серцевою недостатністю // Кардіологія. - 1990. -№ 3. - С. 65-68.

    12. Саложін К.В., Насонов Е.Л., Беленко Ю.Н. Роль ендотеліальної клітини в іммунопатологіі // Тер. архів. - 1992. -№ 3. - С. 150-157.

    13. Сєров В.В., Павуків B.C. Запалення. М: Медицина, 1995.

    14. Терещенко С., Демидова І.В. Ниркова недостатність при хронічній серцевій недостатності у хворих похилого і старечого віку // Серце. - 2002. - том. 1. - № 5. - С. 251-256.

    15. Явелов І.С., Дєєв А.Д., Травіна Е.Е., Грацианский H.A. Прогностичне значення середньої частоти серцевих скорочень і варіабельності ритму серця, оцінених за короткий час в стандартних умовах в ранні терміни інфаркту міокарда // Кардіологія. - 1999. - № 6. - С. 6-13.

    16. Bonomini М., Reale М., Santarelli P. Serum levels of soluble adhesion molecules in chronic renal failure and dialysis patients // Nephron. - 1998. - Vol. 79. - P. 399-407.

    17. Coull B.M., Beamer N.B., dark W.M., Wynn M. Microalbuminuria and risk of recurrent stroke (Abstr.) // Stroke. - 1998. - Vol. 29. - P. 285.

    18. Darnsgaard E.M., Froland A., Jorgensen O.D., Morgensen C.E. Microalbuminuria as predictor of increased mortality in elderly people // Br. Med. J. - 1990.-Vol. 300.-P. 297-300.

    19. Gentle T. A., Thompson R. A. Neutrophil function tests in clinical immunology // Clinical Immunology A Practical Approach. / Ed. Gooi H.G., Chapel H. - New York: Oxford University Press, 1990. - P. 57-59.

    20. Loh E., Sutton M.ST.J., Wun C.C.C. Ventricular dysfunction and the risk of stroke after myocardial infarction // N. Engl. J. Med. - 1997. - Vol. 336. - P. 251-257.

    21. Mercer W.E., Baserga R. Expression of the p53 protein during the cell cycle of human peripheral blood lymphocytes // Exp. Cell Res. - 1985. - Vol. 160. - P. 31-46.

    22. Rosengren A., Welin L., Tsipogianni A., Wilhelmsen L. Impact of cardiovascular risk factors on coronary heart disease and mortality among middle aged diabetic men: a general population study // Br. Med. J. - 1989. - Vol. 299.-P. 1127-1131.

    23. Saikku P. Chlamydia pneumoniae as a risk factor in acute myocardial infarction // Eur. Heart J. - 1993.

    - Vol. 14 (Suppl. K). - P. 62-65.

    24. Violi F., Criqui M., Longoni A., Castiglioni C. for the ADEP Group. Relation between risk factors and cardiovascular complications in patients with peripheral arterial disease. Results from the ADEP study // Atherosclerosis. - 1996. - Vol. 120. - P. 25-35.

    25. Wimmer M.L.J., Sandmann-Strupp R., Saiiku P., Haberl R.L. Association of Chlamydial infection with cerebrovascular disease // Stroke. - 1996. - Vol. 27. - P. 2207-2222.


    Ключові слова: ІНСУЛЬТ / ІНФАРКТ МІОКАРДА / АКТИВНІ ФОРМИ КИСНЮ / нейтрофілів / протеїнурія

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити