Адресний характер соціальної допомоги, що надається нужденним категоріям населення, є однією з найважливіших характеристик соціального захисту. Однак реалізація принципу адресності соціального захисту населення на практиці стикається з безліччю проблем і труднощів. У статті на основі розгляду «ідеальної моделі» адресному соціального захисту, зміст якої досить повно описано в зарубіжній і російській науковій літературі, зроблено висновок про те, що в Росії адресний підхід реалізується далеко не в повній мірі. Проаналізовано причини даного явища, а також визначено напрями подальшої роботи щодо посилення адресного характеру соціальної допомоги нужденним категоріям населення.

Анотація наукової статті з соціологічних наук, автор наукової роботи - Карпикова Ірина Серафимівна


Addressing of social protection of the population: necessity and problems of introduction

Against the high level of poverty, targeted social protection is most important for the social security system. However, its implementation is not easy .. Comparison of the modern Russian model of social protection with the «ideal model» well described in the literature, shows lack of targeted social help in Russia. Causes of such situation are analyzed, and ways of increasing targeted social protection and welfare are proposed.


Область наук:
  • соціологічні науки
  • Рік видавництва: 2007
    Журнал: Известия Байкальського державного університету

    Наукова стаття на тему 'Адресність соціального захисту населення: необхідність і проблеми її впровадження'

    Текст наукової роботи на тему «Адресність соціального захисту населення: необхідність і проблеми її впровадження»

    ?І.С. Карпикова

    І.С. Карпикова

    кандидат економічних наук, доцент Байкальського державного університету економіки і права,

    Іркутськ

    Адресна СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ: НЕОБХІДНІСТЬ І ПРОБЛЕМИ ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ *

    Принцип адресності на сьогоднішній день належить до найбільш значущих в організації соціального захисту населення. Даний принцип означає, що соціальна допомога повинна надаватися тим особам, які істинно потребують її. Адресний підхід в тій чи іншій мірі реалізується у всіх моделях соціальної політики, навіть незважаючи на ту критику, якій він піддається прихильниками принципу універсальності соціальної допомоги (допомоги - всім).

    У сучасній Росії в системі соціального захисту даний напрямок є пріоритетним, оскільки в умовах бюджетних обмежень і досить високого рівня бідності держава повинна зосередитися на наданні допомоги найбільш нужденним. У той же час механізми реалізації адресного підходу до сих пір остаточно не розроблені в силу складності аналізованої проблеми, хоча крайня необхідність використання даного підходу визнається як дослідниками, так і практиками.

    В даний час в науковій літературі визначено зміст так званої ідеальної моделі адресної соціальної підтримки населения1, яка базується на реалізації таких принципів:

    - точне визначення адресата - одержувача допомоги;

    - надання диференційованої допомоги як за обсягом, так і за видами послуг, що надаються;

    - розробка і реалізація спеціальних заходів щодо запобігання соціального утриманства в разі належності одержувачів допомоги до економічно активного населення.

    Виділяють наступні етапи реалізації ідеальної моделі адресної соціальної підтримки:

    - оцінка доходів і матеріального становища членів домогосподарства;

    - виявлення причин, за якими дані особи потрапили в число нужденних;

    - підбір індивідуального пакета послуг, в який можуть входити поряд з фінансовою допомогою організаційні заходи щодо підвищення доходів домогосподарства, а також забезпечення взаємодії зі структурами і організаціями, які будуть брати участь в наданні необхідних соціальних послуг;

    - оцінка ефективності наданої допомоги на основі системи зворотного зв'язку.

    Усвідомлення важливості повноцінного впровадження принципу адресності в сфері соціального захисту населення зумовило прийняття в 1990-2000-х рр. на федеральному рівні системи нормативних актів, в рамках яких були закладені необхідні законодавчі основи для реалізації адресного підходу, зокрема:

    - обгрунтована і прийнята методика розрахунку споживчого кошика;

    - визначена процедура встановлення мінімального прожиткового рівня, або рівня бідності;

    - сформульовані рекомендації для здійснення перевірки доходів заявників при наданні окремих видів соціальної допомоги.

    Одночасно була введена в дію система виплат і допомог (допомоги по безробіттю, дитячі посібники, соціальні пенсії, субсидії на оплату житлово-

    * Стаття виконана за підтримки проекту «Стратегії соціального захисту населення великого сибірського міста» РНП 2.1.3.2587 в рамках аналітичної відомчої цільової програми «Розвиток наукового потенціалу вищої школи (2006-2008 роки)».

    © І.С. Карпикова, 2007

    СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

    комунальних послуг та ін.) нужденним категоріям населення, тобто особам з низьким рівнем доходів. Важливим є та обставина, що значна частина виплат відповідно до федеральним законодавством знаходиться в компетенції регіональних та місцевих влад.

    У той же час аналіз поточної ситуації в сфері соціального захисту показує, що ідея адресності надання соціальної допомоги реалізована далеко не повністю, впроваджені лише її окремі елементи. Дана обставина дозволяє нам зробити висновок про те, що адресність соціальної допомоги, що заявляється в якості основної характеристики діяльності системи соціального захисту в нашій країні, на ділі носить декларативний характер.

    По-перше, не вирішена до кінця проблема визначення істинно потребують допомоги осіб. Незважаючи на те що в світі накопичено величезну кількість методик оцінки потребу, в сучасній російській практиці в переважній більшості випадків використовується тільки два підходу - прямі методи оцінки доходу (для отримання допомоги) та категоріальний підхід (для отримання пільг). При цьому другий з названих підходів в строгому сенсі слова не носить адресного характеру, оскільки включає в число одержувачів допомоги представників категорій населення, що мають певні заслуги перед суспільством, без урахування їх нинішнього доходу. Також на практиці, в основному на муніципальному рівні, зустрічається поєднання зазначених підходів.

    Реалізація цих підходів характеризується певними негативними наслідками:

    - з одержувачів допомоги практично виключаються працюючі бідні, оскільки формально (категоріально) вони не відносяться до соціально вразливим верствам населення, хоча вже давно доведено, що низький рівень оплати праці обумовлює наявність широкого кола нужденних осіб серед економічно активного і зайнятого населення, особливо з урахуванням що припадають на них утриманців (дітей);

    - відсутня належна увага до оцінки майнового стану і недекларіру-ваних доходів домогосподарств, категоріально

    що відносяться до низькодохідних груп на-селенія2.

    По-друге, серйозним недоліком існуючої системи соціальної підтримки нужденних осіб є відсутність диференційованого підходу до визначення розміру допомоги, перш за все грошової. Діюча в даний час система заснована на принципі: все особи, які мають право на отримання допомоги у вигляді посібників, отримують їх в однаковому обсязі, решта ж не отримують нічого. Очевидна необхідність дотримання принципу диференціації при визначенні розміру допомоги залежно від рівня доходів одержувачів допомоги, тобто чим нижче їх доходи, тим вище повинна бути сума компенсації для покриття різниці між ними і прожитковим мінімумом в розрахунку на кожного члена домогосподарства. В такому випадку найбільшу суму компенсації отримуватимуть найбідніші сім'ї, а принцип адресності соціальної допомоги буде реалізований повною мірою.

    Реалізація цих заходів на сьогоднішній день стримується відсутністю повноцінного законодавчого забезпечення адресного соціального захисту. Необхідно прийняття на федеральному рівні законів, що дозволяють адекватно оцінювати рівень добробуту окремих домогосподарств за допомогою законодавчо затверджених критеріїв малозабезпеченості, потребу, бідності. Регіональні та муніципальні суб'єкти управління, для яких наявність подібної законодавчої бази є найголовнішою умовою ефективно організованої роботи щодо соціального захисту населення, повинні активізувати зусилля по роботі з федеральним центром в даному напрямку. Однак цілком можливо прийняття таких законодавчих актів на рівні окремих суб'єктів Федерації з урахуванням сформованих регіональних умов і особливостей. В такому випадку до основних стратегічних напрямків роботи по забезпеченню адресного підходу до надання соціальної допомоги населенню на регіональному та муніципальному рівні можна віднести:

    - розробку і впровадження відповідних методик оцінки доходів та майнового стану представників груп

    Известия ІГЕА. 2007. № 6 (56)

    Т.Ю. Стук

    населення, що претендують на отримання різних видів соціальної допомоги, і формування на їх основі персоніфікованих баз даних, що відображають матеріальне і майновий стан громадян;

    - визначення форм допомоги (переважно виплата диференційованих за розміром посібників) домогосподарствам, в яких розмір душового доходу не досягає рівня офіційного прожиткового мінімуму;

    - створення спеціалізованих підрозділів (найімовірніше, в рамках міських або районних управлінь соціального захисту) зі штатом соціальних працівників, які займаються визначенням обсягів матеріальної та іншої допомоги нужденним домогосподарствам в рамках адресних програм соціального захисту, можливо їх створення за зразком агентств соціальної роботи в європейських країнах.

    Таким чином, впровадження ідеальної моделі соціальної підтримки населення в

    нашій країні потребують забезпечення наступних найважливіших умов:

    - формування повноцінного інформаційного забезпечення адресної соціальної підтримки, основу якого складе персоніфікована достовірна статистична інформація про всі одержувачів допомоги та осіб, які її потребують;

    - підвищення значущості фахівців в області соціальної роботи як в галузі інформаційної політики, так і реалізації організаційних заходів з надання адресної соціальної допомоги і оцінці рівня її ефективності.

    Примітки

    1 Соціальна допомога: на шляху до адресності: зб. ст. / Під ред. М.І. Ліборакіна. М., 2001. С. 39-43.

    2 Келлер К. Реформа соціального сектора в країнах з перехідною економікою // SPERO. 2005. № 3. С. 66 // http://spero.socpol.org.ua.

    Т.Ю. Стук

    кандидат економічних наук, доцент Донецького державного університету ім. Ф.М. Достоєвського

    Дискримінація У ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА РОСІЙСЬКОМУ РИНКУ ПРАЦІ

    Під дискримінацією в заробітній платі традиційно розуміється нерівна оплата за рівну працю, або, іншими словами, диференціація заробітної плати за ознаками, які не мають відношення до продуктивності працівника. Як правило, при оцінці рівня дискримінації в оплаті праці використовуються стандартні процедури розрахунку рівняння Мінцера з коригуванням Хекмана і подальша декомпозиція результатів за методом Блайндеру-Оакс-ки або Ньюмарка1. Незважаючи на високу значимість отриманих в рамках подібних досліджень результатів, відзначимо, що вони носять узагальнений і усереднений характер і не дозволяють відповісти на питання про те, в яких умовах прояву дискримінації найбільш сильні. Крім того, найчастіше предметом дослідження стає лише гендерна дискримінація, хоча на сучас-

    менном російському ринку праці існує й інший досить поширений вид дискримінації - дискримінація за віком.

    В рамках цієї статті автором зроблена спроба оцінити вплив різних чинників на формування статево-віковою дискримінації в оплаті праці. Рівень дискримінації в заробітній платі є результатом впливу багатьох причин, що відображають різні характеристики працівника, організації і зовнішнього середовища.

    1. Людський капітал працівника. За інших рівних умов більш високий рівень людського капіталу здатний підвищити переговорну силу працівника і знизити ймовірність дискримінації по відношенню до нього. Це відбувається з двох причин. По-перше, з ростом людського капіталу підвищується і конкурентоспроможність

    © Т.Ю. Стук, 2007


    Ключові слова: СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА / СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ / принципу адресності / БІДНІСТЬ / СОЦІАЛЬНІ ДОПОМОГИ / SOCIAL POLICY / SOCIAL SECURITY / TARGETING / POVERTY / WELFARE

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити