Проведено дослідження субстратних властивостей холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків анадари Броутона, мідії Грея, модіолуса многощетіністого. Показано, що найбільшу активність ферменту характеризується Гемолімфа анадари. Показана залежність кінетичних параметрів гідролізу субстратів від умов проживання молюсків. Досліджено властивості холінестерази гемолімфи мідії Грея, виловленої в акваторіях, що розрізняються ступенем забруднення солями важких металів.

Анотація наукової статті з біологічних наук, автор наукової роботи - Ковальов Н. Н.


Cholinesterases of hemolymph of bivalve mollusks

Substrate characteristics of cholinesterase of hemolymph of bivalve mollusks: Anadara broughtoni, Сrenomytilus grayanus, and Modiolus kurilensis, were examined with usage of a reference set of thiocholine substrates (acetylthiocholine (ATC), propionylthiocholine (PTC), butyrylthiocholine (BTC)). The hemolymph of Anadara broughtoni was determined as the most active enzyme with 3.9 mmolATCh / mg / ml. The maximal rate of hydrolysis was registered for PTCh hydrolysis under cholinesterase activity of the Anadara broughtoni hemolymph. Substrate specificity of cholinesterase was different for the certain species: VATC: VPTC: VBTC = 100: 40: 30 for Сrenomytilus grayanus; VATC: VPTC = 100: 11 for Modiolus kurilensis; VATC: VPTC:: VBTC = 100: 148: 26 for Anadara broughtoni. Kinetic parameters of hydrolysis of substrates depended on environmental conditions of the mollusks habitat. Features of cholinesterase of hemolymph of Сrenomytilus grayanus caught in different areas distinguished by degree of pollution by salts of heavy metals were explored. There is explained that boosted, in comparison with control area, concentrations of heavy metals lead to inhibition of cholinesterase activity of hemolymph and decreasing of its affinity to substrates. Adaptation of cholinesterase of Сrenomytilus grayanus to chronic antropogeneous influence resulted to change of substrate specificity of enzymes. The strategy of adaptation to such conditions of habitat was, as a whole, the same as for other bivalves. The ability of enzymes to adapt for boosted concentrations of heavy metals is realized by changing Кm value and affinity of substrates to enzymes.


Область наук:
  • біологічні науки
  • Рік видавництва: 2003
    Журнал: Известия ТІНРО (Тихоокеанського науково-дослідного рибогосподарського центру)

    Наукова стаття на тему 'Адаптивна роль холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків'

    Текст наукової роботи на тему «Адаптивна роль холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків»

    ?2003

    Известия ТІНРО

    Том 133

    УДК 628.394.6: 594

    Н.Н.Ковалев

    АДАПТИВНА РОЛЬ ХОЛІНОЕСТЕРАЗИ гемолімфу ДВОСТУЛКОВИХ МОЛЮСКІВ

    Проведено дослідження субстратних властивостей холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків - анадари Броутона, мідії Грея, модіолуса многощетіністого. Показано, що найбільшу активність ферменту характеризується Гемолімфа анадари. Показана залежність кінетичних параметрів гідролізу субстратів від умов проживання молюсків. Досліджено властивості холінесте-рази гемолімфи мідії Грея, виловленої в акваторіях, що розрізняються ступенем забруднення солями важких металів.

    Kovalyov N.N. Cholinesterases of hemolymph of bivalve mollusks // Izv. TINRO. - 2003. - Vol. 133. - P. 264-270.

    Substrate characteristics of cholinesterase of hemolymph of bivalve mollusks: Anadara broughtoni, Crenomytilus grayanus, and Modiolus kurilensis, were examined with usage of a reference set of thiocholine substrates (acetylthiocholine (ATC), propionylthiocholine (PTC), butyrylthiocholine (BTC)). The hemolymph of Anadara broughtoni was determined as the most active enzyme with 3.9 mmolATCh / mg / ml. The maximal rate of hydrolysis was registered for PTCh hydrolysis under cholinest-erase activity of the Anadara broughtoni hemolymph. Substrate specificity of cho-linesterase was different for the certain species: VATC: VPTC: VBTC = 100: 40: 30 for Crenomytilus grayanus; V: VPTC = 100: 11 for Modiolus kurilensis; VATC: VPTC:: VBTC = 100: 148: 26 for Anadara broughtoni.

    Kinetic parameters of hydrolysis of substrates depended on environmental conditions of the mollusks habitat.

    Features of cholinesterase of hemolymph of Crenomytilus grayanus caught in different areas distinguished by degree of pollution by salts of heavy metals were explored. There is explained that boosted, in comparison with control area, concentrations of heavy metals lead to inhibition of cholinesterase activity of hemolymph and decreasing of its affinity to substrates.

    Adaptation of cholinesterase of Crenomytilus grayanus to chronic antropoge-neous influence resulted to change of substrate specificity of enzymes. The strategy of adaptation to such conditions of habitat was, as a whole, the same as for other bivalves. The ability of enzymes to adapt for boosted concentrations of heavy metals is realized by changing Km value and affinity of substrates to enzymes.

    Морські безхребетні представляють особливий інтерес для дослідників як організми-індикатори забруднення навколишнього середовища, так як здатні накопичувати в органах і тканинах значну кількість різних токсикантів, в тому числі важких металів. Використання тварин як індикаторів стану середовища зручно в тих випадках, коли визначити вміст металів у воді важко внаслідок їх низької і непостійною концентрації. Концентрації ж металів в м'яких тканинах морських тварин, у тому числі двостулкових молюсків, стабільні і точніше відображають середню концентрацію металів у воді (Христофорова і ін., 1994; Galloway et al., 2002).

    Крім використання організмів-індикаторів забруднення навколишнього середовища, в даний час широко розвивається напрямок з використанням біохімічних маркерів. Біохімічні маркери дають цілком адекватну інформацію про порушення стану гідробіонтів в умовах забруднення (Лук'янова, 1994, 2001). Використання холінестерази (ХЕ) як ключового ферменту холінергичеськой системи, в зв'язку з можливістю оцінки як комплексної дії полютантів, так і індивідуальних хімічних агентів, видається перспективним (Fishelson et al., 1994; Payene et al., 1996). Відомо, що солі металів можуть пригнічувати активність ХЕ (Бресткін, Фруентова, 1968).

    В даний час накопичилися дані про кореляцію між прогресом загальної організації молюсків, ступенем складності їх нервової системи і активністю ацетил-ХЕ. Ця кореляція виражена також в деяких периферичних органах і тканинах. Показано, що у молюсків, прикріплених до грунту, активність ХЕ становить в міокарді близько 1 мкм АХ / год / г і близько 10 мкм АХ / год / в гемолімфі. У рухливих черевоногих молюсків активність ферменту в міокарді вище і становить 7-10 мкм АХ / год / г, а в гемолімфі - до 70-100 мкм АХ / год / г. Холінестеразная ж активність гемолімфи у кальмара коливається близько 6-7 мкм АХ / год / г, а в головному зяброву серце досягає 100-200 мкм АХ / год / г (Григор'єва та ін., 1967; турпан і ін., 1967; Розенгарт, 2001). Активність ХЕ в гемолімфі двостулкових молюсків досить висока, в зв'язку з чим може бути використана як біоіндикаторів забруднення водойм.

    Метою цієї роботи було вивчення субстратних характеристик ХЕ гемолімфи двостулкових молюсків і визначення типу стратегії їх біохімічної адаптації до різних умов існування.

    Об'єктами дослідження були анадари Anadara broughtoni, модіолус Modiolus difficilis (зал. Петра Великого) і мідія Грея Crenomytilus grayanus, зібрана в різних частинах видового ареалу (зал. Петра Великого Японського моря; о. Ітуруп, Охотське море).

    Двостулкові молюски - одна з масових груп безхребетних, деякі види домінують в спільнотах донних організмів. Морських двостулкових молюсків можна розділити на 3 великі групи видів: провідні прикріплений спосіб життя, вільно живуть на субстраті і закопуються в грунт. До першої групи належать мідія Грея і модіолус, до третьої - анадари.

    Як ферменту використовували Центрифугат гемолімфи двостулкових молюсків. Активність холінестерази визначали спектрофотометричним методом (Ellman et al., 1961) з використанням в якості субстратів иодидов ацетил (АТС), пропіоніл- (ПТХ) і бутірілтіохоліна (БТХ) (ICN, США). Кінетичні константи гідролізу субстратів визначали по Луйнуверу-Берк (Кор-ніш-Боуден, 1979). Концентрацію металів в гемолімфі молюсків визначали методом атомно-абсорбційної спектрометрії в полум'я на приладі "Nippon Jarel Ash", модель АА-885, після кислотного озоления проб.

    Кінетичні параметри гідролізу тіосубстратов під дією ХЕ гемолімфи двостулкових молюсків показують, що ХЕ гемолімфи анадари і мідії, на відміну від ХЕ гемолімфи модіолуса, каталізували гідроліз всіх трьох вивчених субстратів. ХЕ гемолімфи модіолуса НЕ каталізувала гідроліз БТХ. Слід зауважити, що всі три ХЕ розрізнялися по залежності швидкості гідролізу субстратів від концентрації останніх (рис. 1).

    Так, величина pS-оптимуму для ПТХ і БТХ під дією ХЕ анадари були рівні і перевищували таке значення для АТС. Значення pS-оптимуму за всіма трьома субстратів для ХЕ мідії були нижче, ніж для ХЕ анадари. Крім того, ХЕ модіолуса не має чітко вираженого піку pS-оптимуму по ПТХ: діапазон оптимальних концентрацій ПТХ знаходиться в межах значень pS від 2,3 до 3,6.

    Вивчені XЕ двостулкових молюсків розрізнялися по величинам значень питомої активності ферменту в 1 мл гемолімфи. Н ай-великими значеннями величин питомої активності за всіма трьома вивченим субстратів характеризується Гемолімфа ана-дари. Н аіменно-шие значення величин питомої активності отримані для ХЕ гемолімфи модіо-Луса.

    ХЕ гемолімфи двостулкових молюсків істотно розрізняються за субстратної специфічності (табл. 1). Так, для ХЕ гемолімфи мідії і модіолу-са характерно зниження активності ферменту (Уотн) при збільшенні довжини алкільного радикала субстрату: для ХЕ мідії - ^ АТС УПТХ: УБТХ = 100: 40: 30, а

    Мал. 1. Залежність швидкості гідролізу субстратів від їх концентрації під дією холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків

    Fig. 1. The dependence of velocity substrate hydrolisis from that concentration by hemo-lymph cholinesterase of shellfish

    для ХЕ модіолуса VATX: VnTX = 100: 11.

    У той же час ХЕ гемолімфи анадари

    характеризується якісно інший субстратной специфічністю

    : VBTX = 100: 148: 26.

    V: V:

    v ATX v ПТХ '

    Таблиця 1

    Кінетичні параметри гідролізу субстратів під дією холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків (n = 10)

    Table 1

    Kinetic parameters of substrate hydrolisis by hemolymph cholinesterase of bicuspid shellfish (n = 10)

    субстрат

    ps

    V ,

    m

    мМ / хв

    параметри

    Vотн,%

    K 10-5,

    m '

    М

    Питома V / К активність,

    m 'm,'

    хв-1 мкМ / хв / мл

    ATX ПТХ BTX

    ATX nTX BTX

    ATX nTX BTX

    3,2-4,3 4,2 4,2

    Aнадара Вроутона Anadara broughtoni

    86 43 13

    2,6

    3.2

    3.3

    2,2 2,3

    0,69 ± 0,01 100 0,8 ± 0,03 1,02 ± 0,04 148 2,4 ± 0,01 0,18 ± 0,001 26 1,4 ± 0,01

    Мідія Грея Crenomytilus grayanus 0,10 ± 0,01 100 0,9 ± 0,003 0,04 ± 0,002 40 3,8 ± 0,04 0,03 ± 0,002 30 9,3 ± 0,1 Модіолус многощетіністий Modiolus difficilis 2,9 0,09 ± 0,01 100 3,9 ± 0,04 2,3 3,6 0,01 ± 0,001 11 1,3 ± 0,02 0,8

    Aктивности немає в межах [S] 210-2 - 210-5 M

    11 1,0 0,3

    3,9 ± 0,01 5,0 ± 0,05 0,9 ± 0,003

    3,4 ± 0,01

    1,3 ± 0,005

    0,5 ± 0,04

    0,5 ± 0,003 0,05 ± 0,002

    Примітка: Р < 0,05.

    ХЕ гемолімфи анадари має найбільші значення максимальної швидкості гідролізу (Vm) за всіма трьома вивченим субстратів. Так, відмінності в величинах Vm в порівнянні з ХЕ мідії і модіолуса становили: для процесу гідролізу АТС - 7 разів; для ПТХ - від 3 разів у порівнянні з ХЕ мідії до двох порядків - в порівнянні з ХЕ модіолуса. Vm у анадари і мідії при гідролізі БТХ розрізнялися в 6 разів.

    Незважаючи на найнижчу активність ферменту в гемолімфі, ХЕ модіолуса характеризується найбільшим (в 4-5 разів) значенням константи Міхаелі-са (Km) по АТС, в порівнянні з ХЕ інших двостулкових молюсків. Найбільші значення Km по ПТХ і БТХ відзначаються для ХЕ гемолімфи мідії.

    Виявлені значні відмінності значень кінетичних констант впливають на величину "спорідненості" (Vm / Km) субстратів до ферментам. Як і очікувалося, найбільші значення величини "спорідненості" виявлені у ХЕ гемолімфи анадари. Значними виявилися і відмінності в величинах Vm / Km при порівнянні ХЕ гемолімфи анадари і ХЕ мідії і модіолуса: відмінності по АТС становили 8-39 разів; по ПТХ - 42-53 рази.

    Слід зазначити, що питома активність ХЕ гемолімфи молюсків (рис. 2) в меншій мірі пов'язана з процесом гідролізу БТХ: від 0% для модіолуса до 10% для мідії. Велика частина питомої активності ХЕ гемолімфи мідії (65%) і модіолуса (91%) визначається процесом гідролізу АТС. У той же час питома активність ХЕ анадари більшою мірою визначається гідролізом ПТХ (51%), а не АТХ (40%).

    Як говорилося вище, двостулкові молюски широко використовуються в цілях моніторингу забруднення навколишнього середовища. Серед молекулярних біомаркерів двостулкових молюсків досліджено вплив концентрації важких металів на вміст аденінових нук-леотідов, каротиноїдів, глутатіону і активність ферментів вуглеводного обміну у деяких представників двостулкових молюсків і голкошкірих (Лук'янова, 2001).

    Нами проведено порівняння властивостей холінестераз гемолімфи мідії Грея, виловленої в розрізняються за ступенем забруднення акваторіях: в якості контролю обрані молюски, зібрані в умовно чистому районі - о. Рейні-ке; в районі, схильному до хронічного антропогенного впливу (бухта Десантная - зона міського звалища промислових і побутових відходів г. Владивосток); в районі о. Великий пеліс (бухта Східна), акваторія якого схильна до періодичного дії високих концентрацій важких металів (сезонний апвелінг); і районі мису консервний (о. Ітуруп) характеризується високими фоновими значеннями концентрацій важких металів внаслідок постійного апвеллинга (Kavun et al., 2002).

    Проведені дослідження по визначенню концентрацій важких металів в гемолімфі мідій з різних районів проживання (табл. 2) показують, що молюски проявляють певну специфічність в акумуляції металів. Так, в гемолімфі мідії з акваторії о. Великий пеліс визначено більше

    Мал. 2. Співвідношення значень величин питомої активності холінестерази гемолімфи двостулкових молюсків

    Fig. 2. Ratio of hemolymph cholinesterase activity in shellfish

    вміст цинку і марганцю, у мідій з району мису консервний - кадмію і свинцю, а у мідії з бухти Десантній - міді та заліза.

    Таблиця 2

    Концентрація важких металів у гемолімфі мідії Грея різних середовищах існування, мкг / мл (n = 5)

    Table 2

    Trace metal concentration in hemolymph of Crenomytilus grayanus from different area of ​​inhabitate, mkg / ml (n = 5)

    Місце збору Cd Zn Cu Mn Fe Ni Pb

    О. великий пеліс 0,24 ± 0,02 1,40 ± 0,006 0,14 ± 0,002 0,09 ± 0,003 0,55 ± 0,03 0,38 ± 0,002 0,58 ± 0,004

    Мис Консервний 0,35 0,60 0,17 0,045 0,31 0,33 0,75

    ± 0,03 ± 0,004 ± 0,002 ± 0,0003 ± 0,002 ± 0,004 0,005 ±

    Бухта Десантная 0,09 ± 0,0004 0,041 ± 0,0001 0,35 ± 0,001 0,07 ± 0,0001 0,76 0,005 ± 0,21 ± 0,001 0,52 0,003 ±

    Примітка: P < 0,05.

    Найбільша активність ферменту, за всіма трьома субстратів, виявлена ​​в гемолімфі мідії з о. Рейнеке. Для цієї ХЕ характерні і максимальні значення величин максимальних швидкостей гідролізу.

    Таблиця 3

    Кінетичні характеристики гідролізу субстратів під дією холінестерази гемолімфи мідії Грея, виловленої в різних районах

    Table 3

    Kinetic characteristics of substrate hydrolisis by C. grayanus cholinesterase from different area of ​​inhabitate

    параметри .

    Субстрат pS V, Vотн, K 10 "5, V / K Активність>

    M / m% mM m m мкМ / хв / мл

    мМ / хв% M

    О. великий пеліс (бухта Східна)

    АТС - 0,10 ± 0,004 100 0,9 ± 0,04 11,1 0,53 ± 0,03

    ПТХ - 0,04 ± 0,001 40 3,8 ± 0,02 1,1 0,16 ± 0,006

    БТХ - 0,03 ± 0,0001 30 9,3 ± 0,3 0,3 0,13 ± 0,002

    О. Рейнеке

    АТХ 2,6 0,26 ± 0,003 100 0,72 ± 0,02 17,1 1,97 ± 0,05

    ПТХ 3,2 0,08 ± 0,004 31 2,04 ± 0,1 3,9 0,48 ± 0,02

    БТХ 3,3 0,04 ± 0,002 15 0,37 ± 0,01 10,8 0,21 ± 0,001

    бухта Десантная

    АТХ 2,3 0,05 ± 0,002 100 2,25 ± 0,1 2,2 0,26 ± 0,001

    ПТХ 2,6 0,01 ± 0,0001 20 11,9 ± 0,5 0,1 0,06 ± 0,002

    БТХ Активності немає при [S] = 0,02 - 0,000002 M

    Мис Консервний (о. Ітуруп)

    АТХ 3,3 0,21 ± 0,004 100 1,8 ± 0,05 11,7 1,04 ± 0,05

    ПТХ 4,2 0,06 ± 0,0,005 30 0,4 ± 0,002 15,0 0,28 ± 0,01

    БТХ 3,6 0,01 ± 0,0002 5 2,2 ± 0,1 0,46 0,05 ± 0,002

    Примітка: P < 0,05.

    Для мідій, що мешкають в акваторіях, періодично піддаються впливу металів (о. Великий пеліс), характерно 4-кратне зниження величини питомої активності ферменту (по АТС). При цьому відбувається зниження як величини максимальної швидкості гідролізу субстратів, так і значень величини "спорідненості" субстратів до ферменту. Однак слід зазначити, що вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища призводить до збільшення значень величини Km. Особливо виражено збільшення Km для гідролізу БТХ і ПТХ.

    Хронічне антропогенний вплив (бухта десантна) призводить до зміни субстратної специфічності ХЕ в гемолімфі досліджених молюсків. ХЕ гемолімфи мідії з цієї акваторії НЕ каталізує гідроліз БТХ. При цьому відбувається практично 8-кратне зниження активності ферменту в порівнянні з ХЕ гемолімфи мідії з "контрольного" району, а також зниження значень V і V / К .

    т т 'т

    Компенсаторною реакцією ХЕ гемолімфи молюсків з цього району є значне збільшення Кт. Мабуть, саме зміна ефективних концентрацій субстрату, необхідних для прояву фізіологічної функції ХЕ, є стратегією адаптації ферменту до хронічного впливу важких металів.

    В якості моделі механізму можливої ​​адаптації ХЕ гемолімфи молюсків до підвищеного (природному) фону важких металів можна використовувати порівняння властивостей ферменту мідії з акваторій о. Рейнеке - о. Великий пеліс - о. Ітуруп. Як вже говорилося вище, проживання молюсків в умовах періодичного апвеллинга важких металів призводить до збільшення величини Кт, але зниження питомої активності, величини V і V / К

    7 7 т т т

    (Порівняння о. Рейнеке - о. Великий пеліс). Результатом же адаптації молюсків до підвищеного природного фону концентрацій важких металів (порівняння о. Великий пеліс - о. Ітуруп) є не тільки підвищення (в два рази) величини питомої активності ферменту, але також величин Кт і значень "спорідненості" субстратів до ферменту.

    Таким чином, вивчення властивостей ХЕ гемолімфи різних видів молюсків дозволяє висунути припущення, що основним напрямком біохімічної адаптації холінергичеськой системи до умов проживання є регуляція величини питомої активності ферменту. Основними кінетичними параметрами, на які впливають зміна фактори середовища, є оптимальна концентрація субстрату і значення величини Кт. Очевидно, особливості біології двостулкових молюсків (нерухомий спосіб життя, наявність активних хижаків і т.д.) призводять до вироблення стратегії, що потребує швидкості виконання поведінкових реакцій. Швидкість цього процесу залежить від квантового викиду медіатора (ацетилхоліну) в концентрації, необхідної для здійснення фізіологічної функції.

    Виконання холінергіческіх функцій в гемолімфі мідії Грея більшою мірою визначається величиною оптимальної концентрації субстратів, їх спорідненість до ферменту, значенням величини Кт і, в меншій мірі, концентрацією ферменту і значеннями величин максимальної швидкості їх гідролізу. В цілому ця стратегія адаптації характерна і для ферменту молюсків, що мешкають в умовах тимчасового апвеллинга, за винятком одного моменту. Для здійснення фізіологічних функцій у молюсків, що мешкають в таких умовах (о. Великий пеліс), ХЕ набувають здатність каталізувати гідроліз субстратів в широкому межі їх концентрацій, що виражається у відсутності субстратного гальмування.

    Адаптація ХЕ до хронічного антропогенного впливу призводить до зміни субстратної специфічності ферментів. Стратегія адаптації до таких умов проживання залишається в цілому такий же, як і для всіх двостулкових молюсків.

    Здатність ферментів адаптуватися до підвищеного природного фону концентрацій важких металів здійснюється завдяки зміні величин Кт і спорідненості субстратів до ферментам.

    Таким чином, ХЕ гемолімфи двостулкових молюсків показують кілька напрямків стратегії біохімічної адаптації до різних умов існування.

    Концентрації металів в гемолімфі молюсків визначені в лабораторії геохімії ТИГ ДВО РАН, за що висловлюю глибоку вдячність В.Я.Кавуну, А.Н.Плотніковой і Т.А.Прімак.

    література

    Бресткін А.П., Фруентова Т.А. Вплив солей на холінестеразний гідроліз ацетилхоліну при різних рН // Біохімія. - 1968. - Т. 33, № 4. - С. 817-822.

    Григор'єва Г.М., Розенгарт Є.В., Розенгарт В.І. Характеристика специфічності холінестераз серцевого м'яза і гемолімфи молюсків // Журн. еволюції. биохим. і физиол. - 1967. - Т. 23. - С. 67-71.

    Корніш-Боуден Е. Основи ферментативної кінетики. - М .: Світ, 1979. - 280 с.

    Лук'янова О.М. Деякі біохімічні параметри у морських безхребетних з району антропогенного забруднення // Екологія. - 1994. - № 6. - С. 43-48.

    Лук'янова О.М. Молекулярні біомаркери. - Владивосток: ДвГА, 2001. - 191 с.

    Розенгарт Є.В. Субстратної-інгібіторний аналіз холінестерази гемолімфи тихоокеанського черевоногих молюска Neptunea eulimata // Журнал еволюції. биохим. і физиол. - 2001. - Т. 37, № 5. - С. 401-405.

    Турпан Т.М., Абашкина Л.І., Бресткін А.П. та ін. Холінестерази зорових гангліїв кальмара Ommastrephes sloani-pacificus // Фізіологія і біохімія безхребетних. - Л .: Наука, 1968. - С. 121-130.

    Христофорова Н.К., Шулькін В.М., Кавун В.Я., Чернова О.М. Важкі метали в промислових і культивованих молюсків затоки Петра Великого. - Владивосток: Дальнаука, 1994. - 296 с.

    Ellman G.L., Courtney K.D., Andres V.Jr., Featherstone R.M. A new and rapid colorimetric determination of acetylcholinesterase activity // Biochem. Pharmacol. - 1961. - Vol. 7, № 1. - P. 88-95.

    Fishelson L., Yawets A., Perry A.S. et al. The environmental health profil (EHP) for the Acre Valley (Israel): xenobiotics in animals and physiological evedance of stress // Sci. Total Environ. - 1994. - Vol. 144. - P. 33-45.

    Galloway T.S., Millward N., Browne M.A., Depledge M.H. Rapid assessment of organophosphorous / carbamate exposuere in the bivalve mollusk Mytilus edulis using combined esterase activities as biomarkers // Aquat. Toxicol. - 2002. - Vol. 61. - P. 169-180.

    Kavun V.Ya., Shulkin V.M., Khristophorova N.K. Metal accumulation in mussels of the Kuril Islands, north-west Pacific Ocean // Marine Environmental Reseach. - 2002. - Vol. 53. - P. 219-226.

    Payene J.F., Mathieu A., Melwin W., Fancey L.L. Acetylcholinesterase, an Old Biomarker with a New Future? Field Trials in Accociation with Two Urban River and a Paper Mill in Newfoundland // Marine Pollution Bulletin. - 1996. - Vol. 32, № 2. - P. 225-231.

    Надійшла до редакції 21.03.03 р.


    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити