У статті наводиться обгрунтування переходу до нової парадигми діяльності органів державного і муніципального управління, пов'язаного з оцінкою результатів діяльності за індикативні показники і якості надаваних населенню послуг. Розглядаються проблеми адаптації персоналу органів влади до роботи в умовах зростання обсягу функцій сервісного обслуговування населення.

Анотація наукової статті по політологічних наук, автор наукової роботи - Фоканова Любов Костянтинівна


Adaptation of personnel in government agencies to realisation of social service functions

The author of the article justifies the transition to the new paradigm of activity of state and municipal administration bodies, related to performance measurement by means of indicative indices and quality of services provided for the population. The article covers the problems of adaptation of personnel in government agencies to work in conditions of increase of social service functions.


Область наук:
  • політологічні науки
  • Рік видавництва: 2009
    Журнал: Известия Російського державного педагогічного університету ім. А.І. Герцена

    Наукова стаття на тему 'Адаптація персоналу органів влади до реалізації функцій соціального обслуговування населення'

    Текст наукової роботи на тему «Адаптація персоналу органів влади до реалізації функцій соціального обслуговування населення»

    ?Л. К. Фоканова

    АДАПТАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІВ ВЛАДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

    Робота представлена ​​кафедрою управління якістю та експертиз товарів і послуг Санкт-Петербурзького державного університету сервісу та економіки.

    Науковий керівник - доктор економічних наук, професор В. Ф. Янченко

    У статті наводиться обгрунтування переходу до нової парадигми діяльності органів державного і муніципального управління, пов'язаного з оцінкою результатів діяльності за індикативні показники і якості надаваних населенню послуг. Розглядаються проблеми адаптації персоналу органів влади до роботи в умовах зростання обсягу функцій сервісного обслуговування населення.

    Ключові слова: нова парадигма, адміністративна реформа, персонал державної і муніципальної влади, державні та муніципальні послуги.

    L. Fokanova

    ADAPTATION OF PERSONNEL IN GOVERNMENT AGENCIES TO REALISATION

    OF SOCIAL SERVICE FUNCTIONS

    The author of the article justifies the transition to the new paradigm of activity of state and municipal administration bodies, related to performance measurement by means of indicative indices and quality of services provided for the population. The article covers the problems of adaptation of personnel in government agencies to work in conditions of increase of social service functions.

    Key words: new paradigm, administrative reform, personnel of state and municipal power, state and municipal services.

    Перехід до розширення сервісних функ- раю зміна парадигми державної і му-ций влади, на нашу думку, це вже дру ніціпальной служби. перша трансформа-

    ція парадигми влади відбулася в процесі переходу від командно-адміністративного управління до управління в умовах ринкової економіки. Разом з тим витрати попередньої парадигми не були повністю подолані в умовах становлення ринкових відносин (переважання функціональних, вузько галузевих управлінських структур, екстенсивне зростання структурних підрозділів і персоналу та ін.) [3].

    У цих умовах, коли недоліки державної і муніципальної влади стали негативно відбиватися на життєдіяльності і розвитку адміністративно-територіальних одиниць (суб'єктів РФ, муніципальних утворень), виникла необхідність в новому зміні парадигми, яке було ініційовано федеральною владою в рамках адміністративної реформи [1]. Слід виділити два ключові моменти нової парадигми, один з яких пов'язаний з переходом «від управління по заходам до управління за кінцевими показниками» [2], а другий стосується розширення функцій сервісного обслуговування органами влади юридичних і фізичних осіб. У нашій статті акцентується увага саме на другий з цих взаємопов'язаних тенденцій нової управлінської парадигми - посилення сервісної складової в діяльності державної і муніципальної служб.

    Для кожної із зазначених парадигм характерний свій склад вимог до персоналу, що слід враховувати в сфері підбору, розстановки, навчання та підвищення кваліфікації персоналу державної і муніципальної служб, а також його адаптації до умов значного збільшення сервісних функцій.

    Аналіз діяльності державної і муніципальних служб показує, що найбільший обсяг сервісних функцій присутня в блоці функцій, що стосуються забезпечення і розвитку соціальної сфери (в тому числі: соціального захисту, пенсійного

    забезпечення, освіти, організації охорони здоров'я, молодіжної політики і т. д.). Тому, в принципі, у персоналу підрозділів органів влади і відповідних

    інфраструктурних інститутів соціальної сфери (зі статусом державних або муніципальних унітарних підприємств) розширення і вдосконалення сервісних функцій не повинно викликати великих труднощів. Слід також зазначити, що на вирішення завдань соціальної сфери (т. Е., І на виконання відповідних послуг) витрачається понад 50% витрат територіального (регіонального та / або місцевого) бюджету.

    Другу групу складають підрозділи органів влади, що виконують функції, пов'язані з міським господарством, і перш за все з його найважливішою частиною - житлово-комунального господарства. Практика показує, що однією з проблем цього комплексу як раз і є наявність надмірної кількості управлінських рівнів, що не дозволяють сконцентрувати зусилля працівників на сервісних функціях. Оцінимо бюджетну складову витрат цієї сфери приблизно на 20%.

    Решта підрозділів органів влади умовно віднесені нами до третьої групи за рівнем сервісної складової. Тут слід перш за все вказати на підрозділи, що займаються сервісно насичені галузі територіальної економіки (такі, наприклад, як: транспорт і зв'язок; будівництво та девелопмент; територіальна логістика і маркетинг; торгівля та організація комунальних послуг, ритуальні послуги тощо. П.). Бюджетну складову витрат на дану групу можна оцінити в межах від 20 до 30%.

    Слід враховувати, що по ряду з цих предметів ведення і відповідних повноважень до сих пір не вирішена задача розмежування повноважень і регламентації спільних дій між органами влади різних рівнів територіальної таксономії (так звана проблема «не підкріплені бюджетом мандата муніципального управління»).

    Відповідно, обсяг і масштаб застосування функцій регулювання сервісної складової повинен розраховуватися з урахуванням розмежування компетенції по окремих-

    вим предметів відання між державними і муніципальними органами влади, а також законодавчих обмежень, що не дозволяють органам влади перейти грань від процесів регулювання до втручання в господарську та комерційну діяльність окремих підприємств і організацій.

    Прямий управлінський вплив органи влади надають на організації, які є за своїм правовим статусом, відповідно, державними або муніципальними унітарними підприємствами, що надають фізичним та юридичним особам певні послуги. Разом з тим, монопольне становище подібних організацій (наприклад, в сфері житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту, зв'язку і т. П.) Суперечить створенню ринкових відносин і не дозволяє задіяти механізм конкуренції, необхідний, в числі іншого, для підвищення якості та диференціації наданих споживачам послуг.

    Тому в даній ситуації органи влади повинні виробити і реалізовувати систему заходів щодо максимально сприятливому режиму розвитку конкурентних відносин і протидії монополізму.

    По відношенню до організацій, які не є муніципальними підприємствами, органи місцевого самоврядування використовують інші, непрямі методи регулювання, наприклад, залучення підприємців, а також некомерційних громадських організацій (НКО) до участі в соціально-економічному розвитку території (в тому числі розвиток сфери обслуговування) через систему державного і муніципального замовлення, використання пільгового оподаткування (наприклад, при установі особливих економічних зон), встановленні заснованих на законі Російської Федерації «про концесійні угоди» відносин приватно-державного партнерства, укладення договорів про соціальне партнерство, використанні механізму ендаумента тощо.

    В якості однієї із завдань з високою сервісної складової органи влади

    повинні сприяти динамічному розвитку малого і середнього бізнесу на підвідомчій території. При цьому слід розрізняти безпосередню участь цих органів у цих процесах від опосередкованого. Безпосередню участь здійснюється через регулюючі дії відповідних підрозділів адміністрації, які ініціюють і реалізують товарну, цінову і кредитно-фінансову політику в підприємницькій сфері.

    Опосередкований вплив (діапазон використовуваних стратегій якого значно ширше) на підприємницьке середовище здійснюється через створення і підтримку системи організацій забезпечує відповідну територіальну інфраструктуру обслуговування.

    В даний час найбільш звичним каналом сервісного взаємодії органів влади з населенням є робота зі зверненнями та скаргами громадян. Сам факт звернень громадян до органів влади і кількість цих звернень не можна однозначно інтерпретувати як негативне чи позитивне явище. Бо за ними можуть стояти:

    • спроби вирішити ті чи інші проблеми, не знайшовши можливості їх вирішення у відповідних територіальних службах і підприємствах (наприклад, в житлово-комунального сфері);

    • скарги на неправомірні дії чиновників;

    • пропозиції щодо вдосконалення розвитку території та ін.

    Особливу групу сервісних функцій в органах влади складають функції підрозділів внутриорганизационного (апаратного) управління, орієнтовані на обслуговування інших служб і посадових осіб адміністрації і опосередковано впливають на якість розроблюваних останніми управлінських рішень. Отже, діяльність органів влади можна уявити в термінах концепції сервісних потоків [4], проміжними ланками яких будуть їх підрозділи та підвідомчі організації (що забезпечує інфраструктури), а кінцевими потре-

    Споживачами наданих ними послуг - населення і підприємства території.

    Слід зазначити, що перехід до розширення сервісних функцій в діяльності органів влади необхідно супроводжувати і відповідними інституційними перетвореннями, які сприяють більш якісному обслуговуванню населення. Тут, зокрема, можна відзначити наступні новації. Так, у сфері пенсійного обслуговування населення введені так звані клієнтські служби, в числі іншого покликані знизити число скарг і нарікань, сприяти більш оперативному оформлення пенсійного забезпечення, в тому числі у віддалених від регіонального центру поселеннях (на базі мобільних засобів клієнтської служби). Іншим прикладом інституційних нововведень є створення (відповідно до Протоколу засідання Урядової комісії Російської Федерації з проведення адміністративної реформи від 22.02.07. № 61) багатофункціональних центрів надання громадянам державних і муніципальних послуг. Відмінною особливістю цих центрів є можливість синхронізації надання взаємопов'язаних ( «комплексних») державних і муніципальних послуг різними відомствами на федеральному, регіональному і муніципальному рівнях, що дозволяє отримати комплексну послугу комфортно, якісно і своєчасно.

    Щоб перейти у сервісний функцій до складу основних завдань діяльності служб і посадових осіб органів державного і муніципального управління обумовлює завдання розробки критеріїв оцінки їх фактичного виконання, т. Е., Встановлення чітких кількісно вимірюваних показників, що не так просто, оскільки послуга має не тільки матеріальні компоненти, але і, перш за все, задоволеність клієнта результатами обслуговування.

    Дані критерії можуть бути як універсальними, застосовними для будь-якої служби (наприклад, кількість, терміни розгляду і результати скарг і звернень, налагодження інформаційного обміну по

    курируючих предметів відання з населенням), так і специфічними, відповідними функціональним змістом діяльності служб.

    Оскільки зазначена нами тенденція стосується істотного видозміни функцій, характеру діяльності персоналу державної і муніципальної служб, потрібне істотне увагу приділяти адаптації персоналу до виконання нових завдань, вихідної завдання - формування нових психологічних установок (перехід від ролі «влада тримає чиновника» до ролі «безпосереднього учасника процесу якісного і оперативного обслуговування населення »). В процесі підготовки, крім формування нових психологічних установок, необхідно формувати якості, орієнтовані на роботу в єдиній конкурентоспроможної команді, орієнтованої на кінцевий результат, навички довірчого і уважного обслуговування клієнтів, вміння практично реалізовувати можливості концепцій «електронного уряду» і «електронної комерції» та ін.

    Таким чином, сформулюємо на основі розгляду деяких аспектів сервісної складової діяльності органів влади наступні висновки:

    В рамках проведення адміністративної реформи в даний час здійснюється чергова зміна парадигми влади, однією зі складових якої є істотне розширення функцій сервісного обслуговування органами влади юридичних і фізичних осіб.

    Сервісна діяльність органів влади реалізується за принципами організації сервісних потоків, проміжними ланками яких будуть підрозділи влади та підвідомчі організації (що забезпечує інфраструктури), а кінцевими споживачами наданих ними послуг - населення і підприємства території.

    Розгляд органів влади з позиції сервісних компонентів дозволяє вирішити задачу визначення кінцевих результатів їх діяльності, т. Е., Завдання визначення ефективності наданих інститутами

    влади послуг (в тому числі справедливого розподілу відповідальності між різними рівнями влади при наданні «комплексних» послуг).

    Необхідно прийняття комплексу заходів щодо прискореної адаптації персоналу державної і муніципальної служби до качест-

    венному виконання функцій з обслуговування фізичних та юридичних осіб, тим більше що принцип «випереджаючого реформи кадрового забезпечення», незважаючи на його значимість, органами влади різних рівнів найчастіше ігнорується або реалізується формально.

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

    1. Адміністративна реформа в Росії: наук.-практ. посібник / під ред. С. Є. Наришкіна, Т. Я. Хабриевой. М .: ИНФРА-М; КОНТРАКТ, 2006.

    2. Лукін М. В., Канів Г. І., Ткачов С. А. Правовий інститут муніципального управління. Сиктивкар: Крагс, 2008.

    3. Пімкіна С. Н, Лукін М. В, Нестеров В. М. Моральний знос управління в Росії. Міфи і реальність. СПб .: Изд-во РГПУ ім. А. І. Герцена, 2002.

    4. Янченко В. Ф. Управління якістю в сфері послуг. Системно-логістичний підхід. СПб .: Изд-во СПб ГІСЕ, 2001.

    SPISOK LITERATURY

    1. Administrativnaya reforma v Rossii: nauch.-prakt. posobiye / pod red. S. E. Naryshkina, T. Ya. Khabriyevoy. M .: INFRA-M; KONTRAKT, 2006.

    2. Lukin M. V., Kanev G. I., Tkachev S. A. Pravovoy institut munitsipal'nogo upravleniya. Syktyvkar: KRAGSiU, 2008.

    3. Pimkin S. N., Lukin M. V., Nesterov V. M. Moral'ny iznos upravleniya v Rossii. Mify i real'nost '. SPb .: Izd-vo RGPU im. A. I. Gertsena, 2002.

    4. Yanchenko V. F. Upravleniye kachestvom v sfere uslug. Sistemno-logisticheskiy podkhod. SPb .: Izd-vo SPb GISE, 2001..


    Ключові слова: НОВА ПАРАДИГМА / АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА / ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ І МУНІЦИПАЛЬНОЇ ВЛАДИ / ДЕРЖАВНІ І МУНІЦИПАЛЬНІ ПОСЛУГИ / NEW PARADIGM / ADMINISTRATIVE REFORM / PERSONNEL OF STATE AND MUNICIPAL POWER / STATE AND MUNICIPAL SERVICES

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити