Область наук:
  • Економіка і бізнес
  • Рік видавництва: 2020
    Журнал: Соціальні та гуманітарні науки: Вітчизняна та зарубіжна література. Сер. 2, Економіка: Реферативний журнал

    Наукова стаття на тему '2020.01.007. Лизак Н., САЖЕДІ Р., ТВАЙТС ДЖ. МАКРОЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ. LISACK N., SAJEDI R., THWAITES G. LES IMPACTS MACROeCONOMIQUES DU VIEILLISSEMENT DE LA POPULATION // BULLETIN DE LA BANQUE DE FRANCE. - P., 2019. - N 223/2. - P. 1-8. - MODE D'ACCeS: HTTPS: // PUBLICA TIONS. BANQUE-FRANCE.FR/SITES/DEFAULT/FILES/MEDIAS/DOCUMENTS/BDF223-2_I MPACTS-MACROECO_POPULATION.PDF '

    Текст наукової роботи на тему «2020.01.007. Лизак Н., САЖЕДІ Р., ТВАЙТС ДЖ. МАКРОЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ. LISACK N., SAJEDI R., THWAITES G. LES IMPACTS MACROeCONOMIQUES DU VIEILLISSEMENT DE LA POPULATION // BULLETIN DE LA BANQUE DE FRANCE. - P., 2019. - N 223/2. - P. 1-8. - MODE D'ACCeS: HTTPS: // PUBLICA TIONS. BANQUE-FRANCE.FR/SITES/DEFAULT/FILES/MEDIAS/DOCUMENTS/BDF223-2_I MPACTS-MACROECO_POPULATION.PDF »

    ?2020.01.007. Лизак Н., САЖЕДІ Р., ТВАЙТС Дж. МАКРОЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ. LISACK N., SAJEDI R., THWAITES G. Les impacts macroeconomiques du vieillissement de la population // Bulletin de la Banque de France. - P., 2019. - N 223/2. - P. 1-8. - Mode d'acces: https: // publica tions. banque-france.fr/sites/default/files/medias/documents/bdf223-2_i mpacts-macroeco_population.pdf

    Ключові слова: демографічні зміни; старіння населення; демографічне навантаження; ціни на нерухомість; заборгованість домогосподарств.

    У дослідженні, проведеному співробітниками Банку Франції (Н. Лизак), Банку Англії (Р. Сажеді) і Лондонської школи економіки (Г. Твейтес), показано кількісне вплив демографічних змін (минулих і майбутніх) на ряд економічних показників. Спостережуване в розвинених економіках з 1980-х років зниження реальних процентних ставок, підвищення цін на житло і зростання заборгованості домашніх господарств багато в чому можна пояснити зниженням народжуваності і смертності. Оскільки домашні господарства прагнуть підтримувати порівняно високий рівень життя після виходу на пенсію, ці тенденції збережуться в міру подальшого старіння населення.

    У дослідженні наводиться ряд показових статистичних даних і прогнозів. Так, до 2100 року в розвинених економіках коефіцієнт демографічного нагрузкі1 складе 55%. У розробленій авторами моделі загальної рівноваги по 23 розвиненим странам2 (всі країни розглядаються як єдина закрита економіка) в більшості випадків зниження процентної ставки, що спостерігається з 1980-х років, можна пояснити старінням населення; 20% відмінностей між країнами в показнику відносини чистого

    1 Коефіцієнт демографічного навантаження - відношення чисельності людей, що не відносяться до працездатного населення (пенсіонерів та дітей), до чисельності працездатного населення. - Прим. реф.

    2

    Західна Європа (Німеччина, Австрія, Бельгія, Данія, Іспанія, Фінляндія, Франція, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Швеція, Швейцарія), Північна Америка (Канада і США), Австралія, Японія та Нова Зеландія.

    зовнішнього боргу до ВВП також, вважають автори, можна пояснити демографічними факторами (р. 1).

    Автори відзначають, що населення передових країн стрімко старів протягом останніх 50 років. Тривалість життя і коефіцієнт демографічного навантаження, розрахований для людей старше 65 років, досягли безпрецедентного рівня і будуть рости протягом кількох десятиліть. У той же час реальні довгострокові процентні ставки мали тенденцію до зниження, а ціни на житло і заборгованість домогосподарств показували значне зростання.

    Розрахунок коефіцієнта демографічного навантаження для людей старше 65 років (як співвідношення числа осіб старше 65 років і вікової групи від 20 до 64 років) дає, на думку авторів, можливість отримати уявлення про еволюцію демографічних процесів. У 1950 р коефіцієнт демографічного навантаження для цієї групи населення в розвинених економіках становив 15%, а прогнозований ООН коефіцієнт для 2100 р перевищить 40% при сценарії високої народжуваності і 55% - при сценарії середньої народжуваності (р. 2).

    Старіння населення часто пояснюється значним числом людей, народжених в середині ХХ ст. в період бебі-буму, у міру старіння яких зростає частка більш старших вікових груп. Однак довгострокову тенденцію підвищення демографічного навантаження не можна пояснити тільки бебі-бумом. Фактично основним фактором підвищення демографічного навантаження є збільшення тривалості життя. Якщо в 1950 р 60-річний міг дожити до 77 років, то в 2015 р - приблизно до 85 років. До кінця XXI ст. тривалість життя перевищить 90 років, і частка пенсіонерів у населенні буде постійно зростати. Навіть з відходом до 2050 р покоління бебі-буму демографічне навантаження, за прогнозами, буде підвищуватися (р. 2).

    Крім довгострокових демографічних тенденцій автори в своїх розрахунках і прогнозах враховували безрисковую процентну ставку, а також ряд додаткових короткострокових факторів. Використовувана авторами модель показує, що в 1980-2015 рр. річна процентна ставка знизилася на 157 базових пунктів; прогнозується її додаткове зниження до 2100 р ще на 76 пунктів (р. 4).

    У статті авторами представлений механізм впливу демографічних тенденцій на окремі макроекономічні показники. По-перше, домашні господарства виходять з того, що зі збільшенням тривалості життя вони проведуть більше часу на пенсії, і готові більшу частину своїх доходів, зароблених в активний період життя, відкласти на майбутнє, щоб не допустити різкого падіння рівня споживання. По-друге, уповільнення росту населення і збільшення тривалості життя припускають, що на домашні господарства людей старшого покоління припадатиме дедалі більша частка в сукупній чисельності населення. В результаті буде зростати частка сукупних заощаджень в ВВП. Для збереження рівноваги ринку капіталів процентна ставка повинна знижуватися. На думку авторів, бебі-бум сприяв уповільнення зниження процентної ставки в 1990-і роки і буде сприяти прискоренню цього процесу в 2010-2040 рр. (Р. 5). У довгостроковій перспективі, вважають автори, буде спостерігатися стійке підвищення тривалості життя. Однак крім демографічної еволюції на зниження процентної ставки з 1980 р, безумовно, впливали й інші чинники.

    Одним з теоретичних переваг використовуваної авторами моделі є можливість включення в неї фактора житла, що дозволяє оцінити вплив старіння населення з точки зору цін на нерухомість, які можуть служити додатковим інструментом накопичення багатства для майбутнього. Нерухомість також можна продати, щоб фінансувати споживання, або передати в спадщину.

    Фактично 85% спостережуваного зростання реальних цін на житло можна віднести на рахунок демографічного фактора (р. 6). Молодь для придбання дорожчає нерухомості повинна брати більше кредитів, що сприяє збільшенню відносини боргу домашніх господарств до ВВП. Схожий ефект дає і зниження процентної ставки, при якому вартість використання житла знижується, а попит на житло зростає, що тягне за собою зростання цін на житло і збільшення співвідношення вартості нерухомості до ВВП. Однак цей ефект не може компенсувати зростання заощаджень, пов'язаний зі зміною вікової структури населення.

    Автори, хоча і розглядають групу розвинених економік як єдине господарське простір, зазначають відмінність тим-

    пов старіння населення по країнам. Так, в Японії і Німеччині старіння відбувається набагато швидше, ніж в середньому по страновой групі, в той час як в Австралії та США цей процес йде набагато повільніше. У Франції темп старіння населення близький до середнього значення для розвинених країн.

    Для оцінки впливу демографічних змін на потоки капіталу автори розглядають кожну країну з вибірки як малу відкриту економіку, яка здійснює операції на повністю інтегрованому світовому ринку капіталу.

    Автори наводять приклад Австралії, населення якої старіє повільніше, ніж в середньому по розвинених країнах, і де демографічні тенденції менше впливають на зростання заощаджень, а світова реальна процентна ставка нижча за ту, яка була б в Австралії в разі, якби її економіка була замкнутою. Іншими словами, обсяг заощаджень австралійських домашніх господарств нижче обсягу потреб австралійських підприємств в капіталі. У країнах з відносно більш повільним старінням населення, наприклад у США і Австралії, буде спостерігатися збільшення чистого зовнішнього боргу. Негативні наслідки цього компенсуються наявністю у домашніх господарств резервного активу у вигляді житла, при тому що вплив підвищення пенсійного віку на економіку обмежена.

    Інша ситуація в країнах, наприклад у Німеччині, в яких старіння населення відбувається швидше, ніж в середньому по розвинених країнах, і світова процентна ставка вище ставки на внутрішньому ринку капіталів. У таких країнах потоки капіталів спрямовуються назовні, а їхні домашні господарства накопичують іноземні активи.

    На закінчення дослідження автори приходять до висновку, що, вивчаючи демографічні відмінності, можна пояснити значну частину відмінностей між країнами і їх становищем на світовій арені.

    А.А. Сидоров

    2020.01.008. ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДІВ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ: Порівняльний аналіз. Government at a glance: Southeast Asia 2019 / OECD / ADB. - P .: OECD publishing, 2019. - 127 p.


    Ключові слова: Демографічні ЗМІНИ / СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ / ДЕМОГРАФІЧНА НАВАНТАЖЕННЯ / ЦІНИ НА НЕРУХОМІСТЬ / ЗАБОРГОВАНІСТЬ ДОМОГОСПОДАРСТВ

    Завантажити оригінал статті:

    Завантажити